Гойдалка та влаштування особистих справ

Спостерігаю за собою із зацікавленістю дослідника 😁 Черговий день хвороби. Все здається не так погано, як могло бути. Мабуть завдяки тому, що я таки забезпечила собі лікарняний. Ні, працювати я звісно працювала, але виключно на планшеті. Що там собакси в будинку влаштовують тим часом буду зʼясовувати потім. Спочатку виживання повне одужання.

Але сього, коли стало трошки краще, мене звісно потягнуло щось поробити. Ага, як в дитинстві, температура трошки знизилася і вже стрибаєш. Ну і я так. Спочатку виповзла на вулицю. А там веснаааааа!!! Ох, треба терміново роздати собаксам NexGuard, об чернового сюрпрайзу у вигляді бабезіоз у я вже не витримаю! Зазвичай ми таке робимо з подругою, але я категорично заьрронила їй їхати до мене, бо не вистачало ще її заразити. От якби я помирала, ну тоді так.

Потім побризгала мої печериці. Як це завжди у мене буває, щойно вони почали рости, я втратила до них інтерес. Почекаю трошки, поки погода стабілізується, та й пересаджу їх в сад, час їм починати самостійне життя 😁

Звичайно, все це я робила зовсім не так швидко, як я про це пишу, бо тіло вже за пʼять хвилин починало слати сигнали, щоб я повернулася до ліжка. Я не заперечувала. Але десь через годину починала знову намагатись щось робити. Зрештою вершиною моєї активності стала причеплена на паркан затіняюча сітка. Насправді, складного там нічого немає, але в моєму стані це стало дійсно вже занадто. Зробила собі чай і більше не стрибала.

Потім мене в черговий раз відвідала світла ідея, що треба скласти заповіт щоб в разі, якщо зі мною щось трапиться, мої тваринки не залишилися безхатченками. В принципі теоретично я вже обміркувала зміст, але потрібна ще порада нотаріуса. Ну і сам заповіт без нього аж ніяк не посвідчити.

Заповіт планується складний, із заповідальними відказами, умовами та підпризначенням спадкоємців, тож буде для нотаріуса квест. Я би цей квест і запустила вже сьогодні, але голосу немає, щоб все пояснити, тож домовились, що зателефоную йому за кілька днів. Головне, нарешті це зробити. А то я кожного разу, як щось трапляється, думаю «Дідько! А заповіт!». Звичайно мільйонів у мене немає, але все ж такі є про ще подумати.