Майже ювілей 😉

Сьогодні випадково звернула увагу на дату своєї реєстрації на Steemit.com. Виявилося, що ми з собаксами тут уже 9 років. Я аж трохи зависла. Дев’ять років — це вже не експеримент 🙂 Це вже майже стиль життя. Хоча у мене була доволі тривала перерва, але все ж таки.

Реєструвалася я тоді, у лютому 2017 року, абсолютно випадково. Мене «підбила» мала. Я люто застудилася на похоронах батька, в легенях щось булькало, перспективи були незрозумілими. Мала тоді й каже:

• Зареєструйся на Steemit. Ти все одно лежиш.

Чесно кажучи, ентузіазмом я не палала. Про крипту знала небагато, в такі іграшки не дуже вірили. Але заперечувати було складно. Що я втрачала?

Я створила акаунт. Назвала його animal-shelter, тому що на той момент у мене була лише одна ідея, про що писати, - про моїх тварин. Собакси вже були зі мною. Було кілька лелек, ворони. Вони, власне, і були центром усього цього «animal shelter».

Перша проблема після реєстрації - перший допис. Я довго не могла зібратися. Відкривала редактор, закривала, думала, що написати, щоб це не виглядало дивно. Мені в голову не прийшло зробити Introduction. Так я без нього й залишилася.

В результаті написала про нашого першого лелеку - Карамельку. Вона потрапила до нас пташеням зі зламаним крилом. Маленька, нещасна, брудна, але дуже вперта. Це була перша історія, яка з’явилася тут.

Далі все пішло без якогось плану. Я просто писала про те, що відбувається. В основному - про лелек й собакс. Про те, як вони щось влаштували, знайшли, зламали або вкрали.

Потім у мене зʼявилося ще одне хоббі - садівництво. Почала додавати ще про це, намагаючись не дуже віддалятися від основної тематики блогу.

Але життя - складна річ. І от вже тут зʼявилися й власні думки про життя, й зима, дороги, поїздки на роботу, відключення світла, звичайні дні.

Тож сьогодні мій блог перестав бути тільки про тварин, хоча в моєму житті вони, як ні крути, - головні персонажі 🙂 Але тут я від них іноді… ховаюся 👀

З моїм поверненням після перерви важливе значення для мене має наша спільнота Ukraine on Steem. Саме тут вперше зʼявилося відчуття, що ти не сам на платформі. Що є люди, які читають, відповідають, впізнають твоїх собакс і пам’ятають їх краще, ніж деякі знайомі в реальному житті.
Люблю вас всіх ❤️❤️❤️❤️❤️

Ну й про досягнення й плани. За цей час я якось непомітно дійшла до 4 дельфінів. Зараз залишилося майже рівно 1000 STEEM до п’ятого. Сподіваюся, це буде скоро. Попри падіння курсу. Без гонки. Просто рух вперед. Звичайно, можна було б й швидше. Але мій звіринець любить попоїсти. А іноді й похворіти. Тож поки навіть в клубі залишитись не вдається.

Але 1000 стимів це не щось недосяжне. Тож буде у нас з собаксами 5 дельфінів, обовʼязково буде. А це вже що? Це вже півкасатки! 😁

Ну й на честь «ювілею» трохи збільшили делегацію