Ну дякую тобі, Миско! 😈

Сьогодні це чучело мене цапнуло. Не скажу, щоб прикусила, але попала саме туди куди треба. Рука одразу набрякла і біль був дуже сильний. Впри цьому ця гоблінша продовжувала ричати, вириватися і намагатися дожерти Умку, з носу якої я власне цього кліща і відірвала. Ну а вона, мабуть, вирішила, що це хтось із собакс і цапнула з усієї дурі.

Така проза життя. Нещодавно спіймала себе на тому, що мене неймовірно дратує, коли починають розповідати, що от якби ми мали приватний будинок, то зібрали б всіх собак або котів. Ага, вперед! Продаємо квартиру, купуємо будинок і збираємо. Тільки є одна новина – гарні відоси і фотки це ілюзія. Реальність буде складатися з прибирання лайна і участі в собачих розборках 😂

А ось це Умочка. Жертва нахабного кліща Миски. Умочка у мене трошки гладка, важить 30 кг. Нахабний кліщ - близько пʼяти. Але її це не зупиняє. І це працює! Правильно, ненормальних всі бояться!

Тож день у мене сьогодні явно не склався. Ще і почуваюся паршиво, мабуть погода. А собакси це одразу розуміють і починається лай-ла-лай-ла-лайлай! І вихід один - розігнати по кімнатам, зачинити і дивитись, як воно шепотки обговорюють, яке ти стерво 😁

Пішла я далі ненькати свою постраждалу руку і мазати їй ліками. Вона мені потрібна, вона у мене робоча. Але якось їй не дуже щастить. Минулого разу, коли я її сунула між двома дівками, у мене два пальці рік не працювали. На щастя - мізинець і сусідній, я ними стілус не тримаю.