Половина січня залишилася позаду

Ну і скільки тої зими? Тим більше, що синоптики кажуть, що ми так і будемо кататися на цій гойдалці-5 –+5. Та й ладно. В цьому теж є свої переваги. Принаймні рахунок за опалення не буде таким, нібито я випадково купила Боїнг!

Закінчилися шкільні канікули, у подруги відновилися заняття з її учнями, а значить і наша кавова середа. Чесно кажучи, не було особливо сил виповзати з будинку, але традиція є традиція, порушувати неможна. До того ж і машину треба прогнати, і самій якось рухатись.

Тепер зі мною їздять лише Умка і Чучундра. Умка – це нічний жах. Поки ми пили каву, вона наводила лад в машині. Зібрала всі стаканчики з-під кави і обгортки від всього, що тільки можна (ага, є у мене таке – влаштувати в. Машині мовний срач) і все це старанно розклала на місті водія, полив зверху кавою, що залишилася в одному зі стаканчиків! Звичайно, я була цьому дууууже рада. Хоча… А та й пофігу. Буде тепло – знизу сидушки та помию з мінімійки. Варіант вже відпрацьований, тож з цього приводу я більше не парюсь.

Повернувшись додому продовжила працювати. Все іде ну дуже важко. Нібито і робота вже на моїй улюбленій стадії – вичитую і останні правки, коли з тексту робиться справжня лялька. Але чомусь гальмую. Здається, дарма кинула пити антидепресанти, ох дарма. Все повернулося. Доведеться починати з самого початку. От якщо розуму нема, то його вже нема (

Сьогодні ще якості змусила себе почати займатися квітами. Бо вже зовсім час. Умовляю себе як тільки можу, з серії, що ну давай! Ну ось три квіточки на день оглянути, полити чи що там ще. Але поки виходить не дуже.

Ну і нарешті спробувала іграшку, що купила, щоб видавали пігулки собаксам. Не знаю…. Мені здається, руками простіше. До того ж треба трохи укоротити носик, а то пігулка не злазить. Ну, хай лежить. Потім ще пограюся. Але здається, що простіше купити ще паштет або філе і ховати пігулки в ньому.