Субота в перегонах

Сьогодні заборонила собі працювати. Щоправда, зранку сунула такі носа до електронного кабінету - редактор ще не відповіла. Мабуть у неї теж вікенд.

Потом взяла собакс і поїхали в Meest забрати наші товари з Temu. Щоправда, можна було поїхати на наступному тижні, коли приїде замовлення з Епіцентру, але мені вже дуже хотілося забрати, бо так приїхало майже все, щоб доробити ремонт на сходах.

Зі мною, як завжди, мої штурмани - ПорТос, Умка і Чучундра. Від почуття власної значущості їх просто роздуло в півтора рази 😁

Повернулись, я ще до дощу встигла встромити в ґрунт три юккі і посадити дві маленькі сливи. Але почався дощ і погнав нас з собаксами додому.

Тут я поклеїла ще шпалери. Залишилася стіна внизу, ну і ще кілька шматочків. Але найважче - стіна праворуч, зроблено. Найважче - тому що я там до верху ледве могла дотягнутися.

Завтра закінчу зі шпалерами і буду чекати на фарбу для самих сходів. Але тут нам з собаксами доведеться перебиратись спати на перший поверх, бо інакше я не пофарбую. А, ну і ще буде якийсь декор на стику сходів і стін, бо там не лише вийшло не дуже гарно, а ще й щілини. Але це вже дрібниці.

Якщо чесно - повірити не можу, що я все це роблю. Але все виявилося не так страшно, як здавалося. Сучасні матеріали дозволяються щось зробити самостійно навіть таким криворуким, як я 😂

Ще приїхав ось такий декор. Розумію, що це шедевр відсутності смаку, але я там накосячила зі шпалерами і треба було якось декорувати. Та мені, чесно кажучи, і пофігу. Весь цей ремонт - це такий собі експеримент. Як вийде - так вийде 😜

А це у нас черговий випадок конкуренції між собаксами. Крокодикюль (чорний) відвойовував місце біля моєї подушки. Собакси взагалі вважають, що у мене на голові - це топчик. Але тут Степан теж вирішив, що він «ну дуже гарний хлопчик», а тому має спати ближче до мами і почав потроху-потроху просуватися в бік моєї подушки. Крокодикюль був ну дууууже незадоволений. Сидів і шкварчав ну мабуть хвилин 30. Але у Степана нерви - швартові канати! Він навіть не поворухнулися.