The Diary Game: "Чому не писав"
Привіт друзі. Вчора, вперше за довгий час пропустив щоденну публікацію. На те була більш ніж вагома причина – я був в процесі «Прочувствування» (не знаю як це глибоке слово написати українською) системи охорони здоров’я України.
Почну з самого початку. Закінчувався вечір середи і наш час батька та сина підходив до логічного завершення. Втомлені та щасливі ми збирались до дому. Зателефонувавши мамі сина, ми зрозуміли, що вона ще за містом і буде не раніше ніж за годину. Ото ж ми вирішили випити гарячого чаю.
Чай виявися настільки гарячим, що коли син висипав в нього цукор та випадково перелив на себе, отримав опіки грудей та плеча 2 А стадії . Досить глибокі, та пиздець болючі. Біль була така нестерпна, що син був у справжні паніці і для того, щоб зупинити його, а він розтирав ділянки опіків, довелось окрикнути так, що всі 2 поверхи кафе стали на вуха. Далі, за долі секунд, кофта під саме горло була зірвана разом з футболкою. Але, навіть кілько секунд виявилось забагато…
Я накинув на голий торс сина куртку, згріб всі речі в кишені, взяв його на руки і погнав в машину.
За лічені хвилини (хвилин 10) я вже був у травмпункті лікарні . На шляху подзвонив мамі сина і попередив, що ми в лікарні. Тут на мене чекав перший підводний камінь. Лікар був на операції. В мене був вибір їхати через усе місто в іншу лікарню чи чекати поки лікар повернеться з лікарні.
Чекати невідомо скільки я точно не хотів. Тому помчався до іншої лікарні в опікове відділення.
В цій лікарні все було значно краще. Медсестра і лікар були на місці. Медична сестра спокійно та ніжно обробила рану сину, а лікар заспокоїв і сказав, що зараз рано щось говорити. Опіки підступна річ і можуть посилюватись, тому нам потрібно було вже сьогодні з самого ранку показатись йому, приїхавши з направленням від сімейного лікаря.
Син тримався як справжній титан. Я по справжньому ним пишаюсь!!! Перше знеболююче, яке він отримав було аж через30-40 хвилин від моменту опіку.
Повертаємось до направлення. Ми його так і не взяли. Я сам працюю в лікарні і мені не проблема відкрити двері навпроти мого кабінету і попросити електрону писульку (навіть пост куди більша інтелектуальна праця). Та сьогодні стався збій на рівні еHealth наша установа згідно якій, наша установа не мала права підпису в цій мережі. То ж, мені як звичному пацієнту довелось пройти 10 кругів підземного царства, щоб отримати цю писульку (яку ми так і не отримали.
Я написав нашому педіатру, де описав ситуацію і просив видати направлення на консультацію. Виявилось, що вони працюють аж із 14:00, а нам було потрібно на 9:00. Благо є вміння заводити знайомства та особисті контакти. Тому номер телефону лікаря який надавав ургентну допомогу вже був. Ми перетелефонували, пояснили ситуацію із системою, домовились про зустріч на 13:00.
Лікар оглянув, заспокоїв, сказавши, що все обмежиться консервативним лікуванням. Ми домовились про госпіталізацію завтра на самий ранок. Єдине що від нас було потрібно – направлення на госпіталізацію…
Наша система до останнього не працювала. Я знову звернувся до нашого педіатра, та запитала чи в нас довідка з травмпункта. Я відповів що ні і пояснив, що не міг чекати коли лікар повернеться з операційної… В підсумку нас послали знову в травмпункт. Для більшої ясності мого невдоволення – усі 3 лікарні в різних частинах міста…
В травмпункті нас вислухали і на фоні «псіхів» мами мого сина, написали все що могли, а могли тільки направлення на консультацію. При цьому вони дуже сильно матюкались на того педіатра, яка не виписала направлення на госпіталізацію…
Завтра госпіталізація… Більше формальна, щоб мати доступ до перев’язок та нагляд професіонала.
А взагалі, - то все херня, головне, щоб на синові все швидко загоїлось!!! Є фото ран, але вони настільки страшні, що я не хочу заподіяти психологічної шкоди людям, які це прочитають.
Як почуваюсь я в цій ситуації? Паршиво, особливо вчора. Перше та єдине, що я вчора зробив – ліг спати… Як не крути, на мені добрячий шмат вини за те, що трапилось…
Не ображайтесь, що так довго відповідаю на комети – я ще розгребусь. Принаймні вже сьогодні почав розгрібатись
З Україною в серці 💙💛, разом до перемоги!
Підтримайте, будь-ласка, канали переглядом та підпискою:
Ваш син справді молодець! Памятаю в мене з мамою була така сама ситуація, це було років 8 тому назад. Ми робили чай вдома я сидів у мами на руках і вона потянлась вимкнути чайник, чайнкик з кип'ятком перелився на маму і трошки на мене. Я отримав 2 степінь опіку на ногі а мама 3-4 на всю ногу🥲. Виглядало страшно, через декілька десятків хвилин на місці опіку зявились пузирі, й ворогу такго не побажаеш. (Тільки якщо рускам) Їм можна й гірше 😉
Дякую.
Вашої провини тут немає - це випадковість. Бажаю, щоб опіки скоріш загоїлись і не боліли.
А ось "псіхи" мами, це така штука, яка дійсно посилює моральне навантаження...
Дякую за слова підтримки. Однозначно все буде ок. А провина все ж таки є. Хоч вона і колективна, але з себе знімати відповідальність я не звик )
Хай малий швидше одужує! Так, опіки неприємна і дуже болюча штука, це дуже паршивий вид ран. Цікаво, що це сталося з чаю, такі пухирі, навіть з дуже гарячого, вочевидь різні люди по різному реагують.
Дякую!!!
Тримайтесь! І хай син одужує якнайшвидше! Це велика неприємність. Я вам щиро зичу витримки.
Дякую!
Розумію вас. У мого сина також така сітуація була,тільки дома. Опрокинув чай гарячий на руку. Зараз і сліда не осталось , тільки коли літом загорає пару пятнишек на пальцах. Появляться білі пятнишки.
Дякую за підтримку, сподіваюсь і з мої карапузом все буде ок. Рани ніби гояться, от тільки простуду паралельно підхватив зховсім не в тему
Бажаю вашому синові скорішого одужання.
Вам психологічно залишитись врівноваженим на тлі всіх подій
Стосовно еHealth. Щось система часто сбоїть, чи мені лише здається ?
Привіт ;)
Привіт ;-) Я давно, не писав і в мене зараз режим читача ;-), лише на коментарі знаходжу трохи часу.
Дякую. Все ок, прорвусь (вже майже прорвався)
Стосовно еHealth - таки да, чи не досять її зі сторони... Бо в ей день вона жахливо працювала абсолютно у всіх
Це капець, бідолашний малий! Нехай якнайшвидше одужує!
Дякую
В нас теж була така сітуація. Але ми не зверталися в лікарню. Нам допомогли аптекарі. Тому що в нас дитяча лікарня дуууже далеко.
Опік був страшний, теж від чаю. Першу чергу намастили пантенол - спрей. Коли була мокра рана, мазали левомеколем, а потім Банеоцин порошок. Коли піднялася температура, давали антибіотик Флемоксин солютаб.
Пройшло швидко. Зараз навіть не видно шраму і згадки нема. Малому було мабуть 2 рочки, зараз 11.
І тут се пройде. Добре, що опік не пішов прогресувати (є в них така хренова штука).
Все повинно закінчитись добре, хоч у нас і велика ділянка враження
Esperando pronta recuperación del niño,esas cosas suceden no tenga culpa por eso que eso son accidentes domésticos,claro pero la reacción de la madre es en su contra pero no se preocupe por eso como madres actuamos así,muchas bendiciones y todo marchara bien🙏🙏saludos🇻🇪
Thank you
Thank you, friend!
I'm @steem.history, who is steem witness.
Thank you for witnessvoting for me.
please click it!
(Go to https://steemit.com/~witnesses and type fbslo at the bottom of the page)
The weight is reduced because of the lack of Voting Power. If you vote for me as a witness, you can get my little vote.