Три з половиною ознаки справжнього кохання / CLUB100steemCreated with Sketch.

in Serey3 years ago (edited)

Love is... making Molotov cocktails together.

Кохання це.jpg

Цього доброго весняного дня, коли яблуні квітнуть, захотілося поміркувати про кохання. Але не про яку-небудь стендалівську тягомотину з флакончиком яду в кулачці, і навіть не про імпульсивне російське стрибання під потяг. Буває ж настільки по-різному, наскільки різні зустрічаються люди. І я зовсім не пропоную вам розглянути сьогодні замість потягу варіант з танком Т-72. Давайте все ж про якісь більш позитивні варіанти.

Наприклад (з хорошого), в Україні є таке повір'я, що коли партнери схожі між собою, немов брат і сестра – то значить, це Доля. Мені чомусь постійно щастило саме на таких "сестер", в цьому плані можна сказати я з багатодітної сім'ї і далеко не такий обездолений, як ото інколи починаєш себе жалкувати на старий місяць.

Навіть коли якось уже дуже давно я привів своє перше кохання, Вероніку, на Різдво до дідуся та бабусі, бабуля потім між нами сказала: "Ви схожі немов рідні брат і сестра! Це твоя Доля!" А я був юний і щиро в це повірив, на якийсь час.

Хоча, дідусь уже тоді був більш стриманий в прогнозах, і якось напідпитку буркнув: "От бл@діна!" (не при мені, при мамі – а та вже мені потім передала, за старовинною жіночою традицією).

Що тут скажеш? Навіть коли друзі вперше бачили мене з Веронікою, також думали це приїхала двоюрідна сестра, й розпускали слюни. А в мене відбувався якийсь переворот парадігми й про самого себе. Вероніка ж така гарна, а якщо кажуть, що ми дуже схожі...То що, і я, виходить, не таке бридке каченя, як сам себе звик вважати? Долею моєю Віра не стала, зате подарувала мені півтора року достоєвщини і нервомотіни, та при цьому... все ж підняла мою самооцінку. Наступного року вона почала працювати фотомоделлю в Києві і ще вище з гордістю нести свої метр сімдесять п'ять. Давно живе в США, крута бейба. А я залишився в наших єбенях, бо патріот і по юності трохи не дружив з головою.

Кохання це – коли ви пара патріотів, або пара прагматичних собак.

Кохання 2022.jpeg

Та про що я хочу взагалі сказати – це те, що скільки б життя не обламувало, а старе бабусине повір'я про "схожі немов брат і сестра – значить, Доля" все чомусь не вивітрюється з макітри. Хіба що мімікрувало та зачаїлося під корягою у камуфляжі: тепер мені хотілося б мати "сестру" за характером та поглядами, і на цьому вже й зупинитися. Щось у такій парадигмі є, ви так не гадаєте? Звісно є, я певен, що це ключ до щастя у шлюбі! Але ж і таку "сестру" знайти набагато складніше. Бо отак просто на вулиці по одній довжині ніг дуже важко зрозуміти політичні погляди дівчини або її релігійні вподобання. І потім починаєш спілкуватися, а воно виявляється за ОПЗЖ, матюкається через слово, і щиро вірить, що на городі закопаний Бузина, а в Києві сидить дядько з "хунти".

Тому якось я почав віддавати перевагу спілкуванню через листування, це дає можливість одразу краще взнавати людей "зсередини" і знайомитись не тільки з ними, а й з усіма їхніми тараканами – як з привладними, так і з опозиційними.

Тим більше, в мене є приклади друзів, які навіть одружилися після знайомства через соціальні мережі.
Інша справа, що це вже в кого як краще клеїться. Насправді, з усіма своїми подругами я знайомився в реалі, і тільки в реалі. Через це й на знайомства онлайн мимоволі дивлюся з часом все більш скептично (може, просто нефотогігієнічний, хз).

Кохання це – коли ваші таракани також закохалися.

Тараканы.jpg

✍ Богдан Карасьов, 4.05.2022 р.