Про життя та сили — About life and forces

Доброго ранку, шановна спільното!

Сьогодні в мене чергова спроба вижити і при цьому зробити щось корисне. З ранку встала, і відчуваю, що знову не зможу, але звісно ж буду намагатися. Сьогодні у плані приготувати поїсти та зробити хоча б один ескіз. Хоча б маленький. Хоча б не до кінця. Ну хоч щось.

Вчора спробувала почати працювати над ескізами, але мій мозок дуже швидко цю лавочку прикрив. Мовляв, нічого робити не будемо, будемо сидіти і дивитися у стелю, на більше я енергії не дам. Ну дуже чемно, дякую, що я ще можу сказати. В результаті до вечора читала книжку, і то без особливого бажання. Сподіваюся сьогодні буде щось краще, бо я вже просто не можу жити в такому режимі, коли мій мозок просто не дає мені працювати і все вирішує за мене. Сил не просто мало - їх взагалі немає, і мені доводиться зважувати буквально кожен свій крок.

Тож зараз в мене є два ескіз в олівці, і можна було б сьогодні спробувати зробити їм лайн арт у туші. Але це треба підвестися, сісти за стіл, зусередитися на роботі. Майже нездійсненна місія, але я все ж таки спробую. Насправді це замовлення, якого вже дуже давно чекають, і було б непогано його виконати. Але треба знайти сили, сили, яких геть немає. Що ж, буду шукати.

Завтра в мене тренування, і так як я вже дуже багато пропустила ще й це пропустити я просто не можу. Тож завтра доведеться взяти свою думцю в руки та понести її тренуватися у будь якому разі, без відмовок. Може хоч це якось спрацює і в мене почнуть зʼявлятися сили, бо в інший спосіб я вже не знаю, як мені їх собі отримати.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

Today I have another attempt to survive and at the same time do something useful. I got up in the morning, and I feel that I won’t be able to do it again, but of course I will try. Today I plan to cook food and make at least one sketch. Even if it’s small. Even if it’s not completely finished. Well, at least something.

Yesterday I tried to start working on sketches, but my brain very quickly closed this bench. Like, we won’t do anything, we’ll sit and stare at the ceiling, I won’t give it any more energy. Well, that’s very polite, thank you, what else can I say. As a result, I read a book by the evening, and without much desire. I hope today will be better, because I simply can't live in such a mode, when my brain simply does not let me work and decides everything for me. There is not just not enough strength - there is none at all, and I have to weigh literally every step I take.

So now I have two sketches in pencil, and I could try to make them line art in ink today. But it is necessary to get up, sit down at the table, concentrate on work. Almost an impossible mission, but I will still try. In fact, this is an order that has been awaited for a very long time, and it would be nice to fulfill it. But I need to find the strength, the strength that is completely absent. Well, I will look for it.

I have a workout tomorrow, and since I've already missed a lot, I just can't miss this one. So tomorrow I'll have to take my mind in my hands and carry it to workout anyway, without any excuses. Maybe this will work somehow and I'll start to get some strength, because I don't know how else to get it.

With love, your Foxy