П'ятничні справи, вихідний день

П'ятниця. Все було б добре, якби не "недобре". Я захворів, підхопив якийсь простудний вірус. «Веселощі» поки що тільки починаються, тож я в передчутті незапланованих вихідних наступного тижня. Але, можливо, у мене не дійде до стану «колоди в річці».

Вранці у нас із дружиною була запланована поїздка. З'їздили в місто, яке називається Акко — невелике містечко зі змішаним населенням (євреї-араби), але мені воно не дуже подобається.

Взяли другого кота. Попередньою власницею була літня жінка, яка після раптового й різкого погіршення здоров’я потрапила до лікарні, а її сусіди займалися пошуком нових господарів для кота. Йому ще немає року. Виглядає як шотландець, але швидше за все змішаний із кимось іншим (сподіваюся, не з собакою).

Зробив кілька кадрів у тому мікрорайоні, куди ми заїхали. З вигляду трущоби, повсюди сміття. За такі халупи сьогодні просять до мільйона шекелів. Скільки в гривнях? Помножте на 11. Купівля житла для молодих пар стає просто нездійсненною мрією.

На цьому знімку я встиг зафіксувати ожерелового папугу. Так, вони тут живуть у дикій природі. Колись їх було зовсім мало. Вперше я побачив папугу цього виду в природі у 2004 році, коли служив в армії. У той момент я був на обході, патрулював військову базу. Раптом почув десь високо на евкаліптовому дереві характерні крики птаха. Спершу подумав, що це чийсь папуга втік, але з часом дізнався, що він дикий. Їх завезли в країну колекціонери екзотичних птахів у першій половині ХХ століття з Індії, а у 60-х роках начебто кілька десятків птахів вилетіли через несправність вольєра. Так «утікачі» й прижилися.

Ввечері був перегляд бюджету, доходів і витрат. ПДВ підвищився всього лише на 1%, а по гаманцю це вже відчутно б’є. З’явився присмак депресії, коли життя нагадує марафон з бігом на місці. Навіть не стільки гнітить підвищення витрат, скільки напрямок використання податкових відрахувань, які часто йдуть у неправильне русло. Я не знаю, чи можна тут писати про все, щоб за мною одного разу не прийшли люди з надмірними повноваженнями. Краще не буду.

Чесно кажучи, не впадати у відчай мені допомагає здатність помічати приємні дрібниці. Дрібниці, від яких стає морально легше і які присипають піском лайно, яке життя підкладає на моєму шляху. Ну, не те щоб ця здатність у мене була завжди, я просто себе змушую, інакше буває погано.