Щоденник останніх днів

Хотів би я написати в рубрику "Щоденник" у стилі як минув мій день, але не можу, тому що дні в мене в основному схожі один на одного в цей період відпустки. Мені здається, набагато доцільніше буде охопити одразу кілька днів. Отже, що сталося останнім часом? Ну, по-перше, я відпочиваю від роботи, від людей і займаюсь більш важливими справами, які стосуються моєї родини. Як я вже писав раніше, я зголосився допомагати дружині в її роботі. Не тільки водієм, але й супроводжуючим у суді.

Мировий суд, Кір'ят-Бялік

Йдеться не про судові засідання — моя дружина відвідує суд для того, щоб отримати штамп апостиль на документи, переклади яких вже завірив нотаріус. У підсумку за цей тиждень я відвідав суд цілих три рази! Це набагато більше за всі рази, які я провів у будівлі суду за все своє життя. Сподіваюся, в мене не буде інших приводів для відвідування цього місця.

Позавчора, коли я повертався додому і проїжджав через не дуже благополучний район Хайфи, поки стояв на світлофорі перехрестя переходив якийсь чоловік у ліфчику. Ну що вам сказати, мені байдуже хто до кого має статеве тягнення, мені байдуже хто себе ким відчуває — чоловік жінкою або навпаки, але ця сутність явно не здорова 🙆‍♂️ У кожному з нас є своє божевілля.

Хороші знайомі спробували нам допомогти з пошуком квартири — порадили агента по нерухомості. Але допомога перетворилася на "ведмежу послугу". Мене вже давно не дивує, що кожен у цьому світі хоче на комусь нажитися. В результаті цей агент завів нас з дружиною у якісь трущоби й показував житло в будівлях, у яких обсипаються стіни та дах, але зате всередині ремонт прикольний зроблений.

Ціни завищені десь у півтора раза тільки через ремонт. Нам лише шкода витраченого часу на цього ідіота. Після перегляду трущобних варіантів житла ми з дружиною заїхали до моєї матері на обід. Посиділи, поспілкувалися, пообговорювали останні події, тлінність цього світу. Моя мати наполегливо просить переїжджати жити до неї. По правді кажучи, ми проти такого ходу подій, бо це з імовірністю в 90% призведе до розбіжностей у сім’ї і є ризик зіпсувати стосунки між усіма нами. Це не безпідставні побоювання, подібний досвід уже був у мого брата. Якщо ми й переїдемо до матері то зовсім в крайньому випадку. Та й особистих речей у нас занадто багато, щоб усе це розмістити в батьківській квартирі.

До 6 години вечора нам потрібно було вже бути вдома, бо хазяйка квартири, в якій ми зараз доживаємо останні тижні, мала привести потенційних квартирантів. Не передати словами моє здивування, коли на порозі я побачив чоловіка, який всього місяць тому показував нам своє житло, з якого він мав з’їжджати найближчим часом. Яке співпадіння! Але ми з дружиною відмовилися через малу площу квартири. Річ у тім, що іноді площа квартири маленька, але планування зроблене так, що можна всі речі розмістити без проблем, тому завжди потрібно дивитися місце і не покладатися лише на цифри. Це був чоловік самотній, років 40, музикант. Власниця квартири розпиналася перед ним у промовах, описувала як йому пощастить із житлом у цьому будинку і в суперзручному місці — "сцяла у вуха". Але ми знаємо всі "підводні камені" цього місця і лише тихенько посміхалися, спостерігаючи за цим театром.

Коли показ квартири закінчився, люди пішли, а ми з дружиною почали думати як би цьому чоловікові розповісти про всі "підводні камені" цієї квартири, бо людина хороша і не хотілося, щоб він зіткнувся з тими труднощами з якими жили ми останні 5 років. Через 10 хвилин ми почули дзвінок у двері, на порозі стояв цей чоловік. Він одразу вибачився за турботу й сказав, що ймовірно нам є що розповісти про квартиру без присутності хазяйки житла. Звісно ж, ми були раді допомогти. Він дізнався про все, що могло б стати на заваді спокійному життю, ну а висновки вже зробить сам і прийме рішення. У розмові поділився враженнями від пошуку квартири для оренди, що нині дуже складно зняти квартиру — у власників нерухомості якісь нездорові вимоги. То надати двох гарантів, то надати гарантійний займ з банку, то показати квитанції про зарплату або баланс на банківському рахунку. Довіра між людьми впала до невідомого нам раніше рівня. Життя стало відчутно складнішим.

Знаєте, на вулиці я майже на кожному п'ятому стовпі бачу вивіски "разом переможемо" і "разом ми сильні", водії ліплять собі наліпки з такими мотивуючими написами на автівки, муніципалітет клеїть величезні плакати на автобусах. Але немає ніякого "разом", є лише ілюзія єднання. Люди в шоці від здорожчань, ті хто виплачують іпотеку в шоці від зростання відсоткової ставки в банку, відповідно довіра між людьми помітно знижується, будь-які зобов’язання вимагають якоїсь гарантійної підпитки. Я ще навіть не кажу про розкол у взаєминах між світськими та релігійними, коли останні відмовляються служити в армії. Ще гірша ситуація з довірою до ізраїльських арабів — не знаєш, чого чекати від незнайомих людей цієї етнічної групи, попри те, що багато з них цілком адекватні. Але будь-яка ситуація в житті нас чомусь вчить — домовлятися, вселяти довіру, викручуватися та виживати. Я намагаюся не забувати про це, таким чином пизdець наповнюється сенсом.