The Diary Game : Життя вміє жартувати

Всім привіт!!!

Коротше була сьогодні на роботі і щось так нудно стало думаю піду винесу сміття. Заходжу, а там, крім сміття, купа макулатури і бачу Біблія лежить. Тю, думаю, дивно, хтось Біблію викинув. Я ж почала її читати від нудьги. Ну, а що в приміщенні крім мене нікого немає і я почала на півголосу її читати. Потім молитви про себе говорила своїми словами, щоб Костя знайшовся чи хоч якусь новину про нього дізнатися. Я зазвичай, коли працюю в другу зміну, після роботи йду одразу додому, дуже рідко заходжу в магазин. Можу на пошту заскочити, але потім додому. А це мене прямо ноги понесли в АТБ. Там поряд банкомат ще є. О, думаю зараз зніму гроші, поки є світло та працює банкомат і піду в АТБ. Заходжу до магазину і на мене дивиться дівчинка копія Костіка. Я на неї дивлюся, вона на мене. А вона була з подружкою, вони купували собі ром колу, чіпси. Я ж так кругами за нею ходила, придивляюся, навіть жести, як у нього. Ходила, ходила слідом підглядала за нею, думаю Костіна не Костіна дочка. Я бачила востаннє її років п'ять назад, і то здалеку, вона була ще маленькою.

Нарешті я набралася сміливості підійшла і говорю дівчина вибачте, а вас не Катя звуть? Вона каже Катя. А прізвище у вас П...? Так. Я питаю, а маму не Маша звуть? Вона каже так, Маша. Я говорю не знаю як тобі сказати, вибпч мені, я дружина твого тата, а твій тато зник торік безвісти. Ну як би ти донька мені здається ти маєш це знати. Щоб там не було між батьками, але ти все-таки донька і Костя постійно мені говорив знайди її знайди, допоможи їй якось грошима поки я воюю, тому що я не знаю як з нею зв'язатися. Я так боялася, що ця дитина буде сміятися мені в обличчя, відштовхне...

А Катя мені і каже щось типу того, тато ж подарував мені телефон на день народження, а телефон забрала мама і коли почалася війна вона кинула нас і поїхала до Польщі. Мене та двох братів виховує бабуся. Коротше картина, стоїмо посеред АТБ, вона плаче, я плачу ми як дві ідіотки стоїмо обіймаючись, на нас всі дивляться. Вона мені каже, розкажіть мені про тата, що де як. Я його в мережі знайшла, але дивлюся у нього там немає активності, він не онлайн. А вас знайти, я не знала як, я ж типу не бачила ніколи вас, та й без поняття як ви виглядаєте. І імені не знала, шукала на прізвище Г.... Ну а я ж то не Г..., призвіще після заміжжя я не змінювала, бо вся та волокіта з документами.

Коротше вона мене шукала і не знайшла. І тут ми зрозуміли , що треба нам переміститися, бо на цей концерт дивляться всі. Ми з нею вийшли із магазину, обмінялися номерами телефону, telegram. Вона мені така каже знайдіть мене я підписана в телегі як пупсик. Хах, ось кажу, блін, я теж тебе шукала, і через знайомих і в мережах, ви ж молодь зараз підписуйтесь то пупсики то ще хтось і трапиться яка історія вас не знайти онлайн. Я дізналася від знайомих, що нібито ти поїхала з мамою до Поляндії і не знала як далі тебе шукати.

Виявляється, матуся сама свинтила, дітей на бабу кинула і Катя весь цей час була в Україні. А Костя мені розповідав, що та Маша притрушена. Ми з ним як познайомилися, вони вже були не разом. Я не особливо й повірила, та, думаю, він спеціально про неї мені наговорив, щоб я спокійна була. Мовляв, вона шантажує, та малу не дає побачити... Та й таке інше. За підсумками, ми з Катею довго списувалися потім у телеграмі, я їй Костини фотографії прислала. Бліг, вона як Костя, рідне , рідне... Такі в мене новини. Вона мені ще каже, якщо вам потрібна допомога... Я пишу, Катю, яка допомога, дитина моя, хіба що моральна. Тримаємося, сподіваємося, віримо і чекатимемо.

Я ось це думаю, треба частіше напевно в руки Біблію брати. Тому що я сьогодні від такої душі просила хоч якусь звістку. І я її так довго шукала по знайомих, в соцмережах, не могла знайти, а тут просто зустрілися в АТБ. При чому живе вона не на районі. Просто диво якесь, прямо повело мене сьогодні до цього АТБ. А я ще їй гроші даю говорю тато дуже хотів би, він мені говорив, він мені постійно тільки про тебе і говорив. А вона грошей не хоче, я не буду та ну ви шо, мені не треба, ви що, мені незручно. Я кажу сонечко, незручно шубу в труси заправляти, а ти дитина наша ... Вона посміхнулася.. Я гроші в сумку силоміць їй всунула. Що це як не диво.. Вже будучи вдома я так розревілася, і від радості, що нарешті знайшлася і від того що все складається так, татко наш зник.

________💛💙________

Все буде Україна!

---