Не люблю писати про війну, але, що мені робити якщо я живу в цій війні

Це просто суцільний жах.
Росіяни продовжують обстрілювати наше місце. Цей раз все летіло через наш район. Або ж вони примусово летіли на наш район, тому що вже тиждень над нами літав розвідник.

Цю ніч мабуть ніхто на районі не спав. Це було жахливо. Спочатку летів шахед, а потім за ним летів наш гелікоптер, але ж чи збив він його, чи ні, нам так і невідомо. Взриви були дуже гучні.

Уявляєте звук, коли летить шахет і разом гелікоптер? Не знаєш куди діватися, бігти в коридор чи залишатися на місці. Я чула як гелікоптер ганявся за шахедом за районом, тому що вибухи були за межами району. Чи все ж такий збили шахеди чи ні, досі невідомо.

Влада про наш район навіть не згадує. Таке відчуття, що нас нема на карті. А дійсно, наш район так схований далеко від міста, що на карті його видно тільки тоді, якщо ближче приблизити. Ми не вважаємося іншим містом, ми вважаємося окремим районом нашого міста, який знаходиться за 20 км від початку міста. Раніше наш район був окреме місто, а потім нас приєднали до одного великого Кривого Рогу. Так, я живу в місті, там де народився і жив наш президент.

Вибухи були проміжки 20-30 хвилин. Дивно те, що вони влупили в одне і те ж саме місце. Вже почали розуміти, що все ж таки гелікоптер не зміг збити шахедів. Зарево полум'я було видно з вікон.

Я не знаю, як би я реагувала, як би цей шахед летів над моїм домом. Я мабуть і лягла в тому коридорі. Коти забігли, що я спочатку не могла їх знайти. Потім була перерва. Я думала, що це вже все скінчилося. Було 5 вибухів, але це не скінчилося. Через такий же самий проміжок часу, мабуть 30 хвилин, знову було чути, що летить шахед.

Я знайшла одного кота, витягла його з сховища, вирішила, що це вже все скінчилося, але почула що знову торохтить. Схватила кота на руки і держала його в руках, щоб він нікуди не втік і не боявся, а відчував, що я ось, поруч. Ще один вибух...

Чесно, з останнім шахедом і я навіть не стала до коридору. Я просто сиділа на ліжку і тримала кота. Інший кіт сидів поруч у коробці.
Потім, було таке відчуття, що в мене вже в голові воно деренчало, але ж я вже не чула, щоб щось летіло.

Подзвонила до своїх в село. Це вже було два година ночі, але я повинна була удостовіритися, що у них все добре, і вони сплять і нічого не чують. Хоча вони чули просто проліт шахедів. Я дзвонила до батьків. Вони теж не спали і слухали, і кожного вибуху вони дзвонили до мене, і питали, чи все добре. Хоча вибухи були ближче до них чим до нас. Вибухи були я так вважаю десь приблизно 300-500 метрів від них.

Гатили по тому ж самому місту, що в 22-му році. Я так зрозуміла, що росіяни знову взяли старі карти, і по старим картам направляли своїх шахедів. Там вже давно нічого немає, давно вже все розбито, ще з 22-го року.

Ось така була ніч. Я так втомилася, що в 3 години ночі просто вирубилася і проснулася у 8 годині ранку. Мене розбудив телефонний дзвінок.

Вже так хочеться, щоб це вже все скінчилося і ніколи не починалося.

===============================

Нарешті нове відео на Ютуб каналі мого сина.