THE DIARY GAME: 7 лютого 2024 р.

Вітаю.

Сьогодні був день страху. О 5:18, почалась тривога і не закінчувала до 9 години. Я прокинулась він сирени, а потім була в шоці від новин. Перший на черзі було наше місто і навіть попередили, щоб ми тікали в укриття, якого в нас взагалі нема. Ну що ж, залишаюся вдома і своїх будити не стала, лягла поруч з малим і чекала, коли все пройде. Сина розбудила вчасно за будильником. Вже тривалий час іде тривога, то ж я вирішила, що скоро повинно скінчитися. В нашому місті було тихо, тільки казали, що день бамкає ППО.
Не буду переказувати, що за горе зробили рашисти в Україні. Про це свідчать новини.

Уроки звісно не почалися. Вже коли закінчувався перший урок, завила сирена відбою. А потім знову потетіли ракети. Один урок пройшов, іншого нема, знову перерва і початок тривоги. Виявляється за цей день було лише один урок.

Потім був відпочинок. Я почала готувати обід. Приготувала тушковану картоплю і котам зварила пшоняну кашу. Котам я завжди розморожую рибу, кришу її ножицями і мішаю в кашу. Вони таким чином наїдаються. Як що даю саму рибу, то ж потім прибігають і просять ще їсти, а після такої каші, як я роблю з рибою, вони до вечора мене не чіпають.

Ввечері почали робити домашні завдання. Я вже так хочу, щоб син сам робив, але іноді приходиться пояснювати нові теми, вставляти на платформу домашки. Домашні завдання завжди відправляю вчасно. Але інші діти, я так зрозуміла, взагалі не роблять. Слухала англійську мову і чула, що вчителька сварила, що нема домашок. Так само з історії, вчителька відкрила журнал, а там стовпчиком стоять одиниці. У мого малого стоїть дванадцять)). У єдиного така оцінка. Є такі діти, що і 9 і 10. У інших дітей одиниці. Мій малий сфотографував екран монітора і прислав подивитися. У щоці, що тут казати. Ні хто не зробив домашку.

Зараз буду мити посуд після вечері і читати книжку. Все.

До завтра.