Дощова погода триває

Нас продовжує заливати дощами і задувати вітрами. Хоча вітер все ж дещо менш сильний, ніж учора, а дощ падає не весь час, все ж іноді вікна просто заливає потоками води, як на першому фото. Добре, що надвір доводиться виходити по мінімуму, коли це справді необхідно. Навіть Маркіяна, який вперше за довгий час пішов до школи, забирала дружина, яка поверталася із поминальної відправи стосовно роковин загибелі двоюрідного брата. До речі, нещодавно його батьки нещодавно потрапили в ДТП (брата, що загинув) і дивом зазнали мінімальних ушкоджень (машина не рахується), бо були пристібнуті. Грудень в їхній родині вже якийсь фатальний місяць стає. Схоже, що така тенденція у багатьох прослідковується, а когось тут таке саме читав про листопад.

Я ж першу половину дня провів з Максимом, який сьогодні був вередливим і не хотів надовго засинати, хіба що на руках, то ж попрацювати вийшло оише після обіду і знову все наганяти в авральному темпі, хоча, здається, я впорався. А, забув сказати (лише в коментарі), що з котлом все вранці було гаразд, система витримала і нічого не вибухнуло, хоча чогось заглючив датчик температури на теплу підлогу (це єдиний обігрів на першому поверсі), то ж уночі було трохи холоднувато, не зважаючи на ледь не киплячу воду у системі. Зараз все працює нормально, не забути ще дров на ніч підкинути.

Максим, до речі, вже пробує робити перші несміливі кроки між двома стільцями, що стоять поруч, але поки що дуже невпевнено і зразу падає на п'яту точку, якщо відчуває себе невпевнено. Мабуть він у цьому плані більше Даринка, ніж Маркіян, бо старший син пішов сам рівно у рік, а донечка - приблизно через місяць. Максиму робимо поправку на те, що він народився на місяць раніше зазначеного терміну і це виходить десь в таких межах. Можливо до Нового року він зробить свої перші самостійні кроки.

Це вечірні посиденьки за настільною грою, цього разу "Find it". Ми не граємо з ними щовечора, але коли є час, то намагаємося проводити його усі разом за чимось цікавим і живим, тобто не в телефоні чи планшеті. Навіть спільний перегляд сімейного фільму чи мультика - це вже не індивідуальне залипання в гаджеті, бо ми все одно спілкуємося під час перегляду.

Щодо зоряного неба на стелі, то це такий міні-проектор, який, власне, проектує зоряне небо чи галактику на стелю чи стіну. Це такий типу просунутий нічник, і його подарувала Максиму тітка дружини кілька днів тому. Але наймолодшому це ще поки що не так цікаво, як старшим дітям. До речі, я вже висловив дружині геніальну, на мою думку, ідею. Цього року поствимо цей проектор під ялинку, хай світить на неї замість гірлянд 😂. Не знаю як воно точно виглядатиме, але мені поки що виглядає, що має бути не зле))