Обрізка дерев

Хотів назвати допис "Обрізка саду", але "сад" — це було б занадто гучно сказано, адже я встиг обрізати лише одну яблуню перед терасою. Ну і ще березу, яка взагалі не в саду, просто зрізав гілку, зламану ще минулого року.

Я ніяк не міг її відпиляти, бо ліньки було розмотувати переноску… точніше, навіть дві переноски, щоб подати живлення для електропили. Яблуню теж поламало ще наприкінці літа — дуже важкі були яблука, я писав про це раніше. Тоді я частину плодів обтрусив, щоб решта могла нормально дозріти. Але гілки все одно потріскали.

Оглянувши стовбур разом із дружиною, дійшли висновку, що, як би нам не хотілося, ці гілки доведеться зрізати. А це означало обрізати майже половину крони, бо врятувати їх було вже неможливо — тріщини пішли вздовж стовбура, і при наступному врожаї гілки точно б відламалися. До того ж, середина однієї гілки виявилася гнилою, тож рішення було правильним.

Ще одна проблема — яблуня була занадто загущена, багато гілок перепліталися, через що на них ріс лишайник, а в тіні плоди погано визрівали. Мій батько, який зазвичай займається садом — садить, щепить, обрізає, — не прихильник сильної обрізки. Але це необхідно, бо надто густа крона створює затінення, а коли врожай великий, яблука ламають гілки.

Словом, сьогодні я обрізав свою яблуню перед терасою: зрізав пошкоджені гілки і прорідив крону. Батько потім підійшов і зі зітханням запитав:

— Ой, що ти зробив із яблунькою?..
Що зробив, що зробив… Обрізав те, що було потрібно, бо інакше вона б просто розламалася.

Але це ще не кінець. У саду залишилося багато дерев, які теж потрібно обрізати, особливо ті, що ростуть високо. У мене навіть драбини немає, щоб ті яблука обривати. Та й узагалі, стільки яблук не потрібно: вони не зберігаються нормально, а просто гниють. Продавати їх? Це треба робити бізнес, а якщо цим не займатися професійно, то більше ніж одна яблуня вже не приносить радості, а лише зайвий клопіт.

Ну, маємо те, що маємо.

Я й так знав, що обрізка дерев займе купу часу, але не сподівався, що провозюкаюся з цим аж до самого заходу сонця.

Гілки не просто треба було зрізати — їх ще довелося розібрати: відокремити товсті від дрібних, порізати товсті на дрова, дрібні посортувати й поскладати купами, щоб висохли й пізніше їх можна було спалити. Це все забрало багато часу.

Ще й вишні трохи прорідили. Точніше, я зрізав по гілці з кожного стовбура двох вишень. Ми радилися з дружиною, бо вона займається квітами та трояндами, а дерева більше на мені, але всі рішення щодо саду ухвалюємо разом.

Крім того, потрібно було обробити місця зрізів садовим варом. Я навіть не встиг повністю розібратися з яблунею — залишилося ще багато гілок, які треба розпиляти на дрова. Глянув на небо — сонце вже сідало.

А ще ж береза…

Треба було занести драбину, залізти, відпиляти зламану гілку. Ну, "гілку" — це голосно сказано. По суті, майже цілий стовбур. Гілка важка, коли почала падати, я ледве встиг ухилитися, але водночас зрозумів, що сам лечу вниз. В останню секунду стрибнув на землю й устиг приземлитися на ноги. Добре, що все закінчилося без травм.

Цю зламану частину дерева треба було спиляти повністю. Заодно відрізав дві інші гілки, які росли над дорогою. Їх теж пошкодило під час бурі, і тоді одна вже падала на шлях. Добре, що в той момент там не проїжджала машина, бо могло б бути лихо.

Я дивлюся на ці берези й не можу повірити: ще 7–8 років тому вони були зовсім маленькими. У мене навіть є старі фото, де це ще тонесенькі деревця. А тепер — велетні, які вже потребують обрізки, бо їхні гілки можуть зламатися й упасти на дорогу.

Ще є кілька місць, де стовбур роздвоюється, а подекуди й розтроюється, — це теж треба буде підрізати. Але не сьогодні. По-перше, сонце вже зайшло. По-друге, не хотілося сильно чіпати березу перед початком сокоруху, бо коли він стартує, з усіх надрізів почне капати сік. Було б шкода. Краще просто зробити невеликий надріз у нижній частині стовбура й трохи зібрати соку для себе. Це вже незабаром буде тим займатися.

Коли я змотував переноски, забирав пилку й драбину, вже стемніло. То я зібрав весь інструмент ще пішов додому, нарешті вимився (бо сьогодні було дуже спекотну і від поту і сонця сильно лице пекло) й сів вечеряти.