Прогулянка під золотим лісом

Але почну я свій допис не з прекрасних осінніх краєвидів, а з цікавого та унікального у своєму роді (бо я зробив лише одне фото) жука на склі. Жук сидів на вікні з двору, а я сфотографував його зсередини, зі сторони його беззахисного пуза.)) Вийшла цікава та оригінальна світлина, на мою думку 😊.

Ну а тепер перейдемо до чудового осіннього дня, який був сьогодні. Тут я маю на увазі погоду, просто прекрасну осінню погоду, боюся, що все решта зовсім не райдужне. Але погода безумовно тішить, не зважаючи на ранкові заморозки. І сприяє росту грибів, не знаю чи всіх, але опеньок точно. Сьогодні сестра з чоловіком їздили по гриби, дуже гарно назбирали опеньок. Я цього разу не їздив, бо знав, що крім опеньок нічого в тому лісі більше не росте, а опеньок мені досить тих, що я назбирав позавчора, адже моя дружина їх не любить, а я стільки сам не з'їм. Гостей також у нас прийнято білими грибочками пригощати 😉.

То ж погода чудова була, а в мене було спецзавдання - погуляти з Максимом, щоб він собі нормально проспав, доки дружина збиратиме речі в дорогу, бо потім ми з сім'єю мали поїхати (в поїхали) до тещі в гості, з нагоди завтрашнього вшанування померлих (читатимуть по гробах). Не одним ж мексиканцям день мертвих святкувати чи більш попсовий Геловін.

Погода, до речі, була дуже контрастною - на сонці спокійно можна було у футболці гуляти, а в тіні під лісом і в курточці було холодно і сиро. Але дерева жовтим кольором пломеніли навіть у густій лісовій напів тіні.

А ще нами пішла Даринка, яка також дуже хотіла насолодитися прогулянкою

Я пишу цей допис з телефона, бо ноутбук не зяв з собою, щойно виявив, що я заснув аж на годину під час написання допису - це рекорд. Телефон лежав на грудях, а я хвилину після пробудження намагався склеїти докупи свою картину світу, яка геть втратила фізичну зримість під час мого перебування в царстві Морфея.