Снігопад і день шкереберть
Ну що ж, допросився я вчора снігу. Сьогодні вранці прокинувся, відсунув штори - і кімнату залило сліпуче-біле сяйво. Другий сніг випав, зовсім небагато вранці, але землю вкрило. Я навіть вийшов на терасу зробити фото саду, який враз став симпатичнішим, ніж вчора, коли дощило і все було сіре і темне. Проте, коли я трохи згодом вийшов надвір через парадний вхід, то мене чекав трохи інший сюрприз. Можливо з точки зору нашої кішки це і виглядало красиво, але мені це видовище не виглядало прекрасним - Міка залишила на килимку перед дверима впольовану вночі мишу. 😄
Після сніданку вирішив інтенсивно попрацювати, бо після обіду мав запланований візити до стоматолога. Але не можу сказати, що сильно був задоволений результатом, бо ще довелося вигорнути попіл з котла і почистити його від смоли, а після цього я завжди іду в душ. То ж не дивно, що коли настав мені час збиратися, з дому я вийшов пізно. Чомусь маршрутка не відстежувалася на GPS-трекері і це бісило, бо людина швидко звикає до того, що зручно. А це дуже зручно, коли можна планувати свій час. Я все ж почекав трохи на зупинці, бо за графіком маршрутка теоретично ще не мала б поїхати. Оглянувся довкола - поля були засніжені ще з самого ранку, а от дорога була чистою, хоча і мокрою.
Маршрутки не було, і тут було два варіанти - або вона все ж поїхала швидше і я не встиг, або її просто не було, без відстеження на трекері важко було сказати. Я міг повернутися додому, через 45 хвилин мала бути інша маршрутка, або пройтися пішки в сусіднє село, звідки курсує великий міський автобус, бо воно стикується з містом. Це зайняло б у мене пів години. Я все ж обрав другий варіант, бо був шанс, що я зможу виграти 15-20 хвилин, а цього часу мені вистачило б, щоб зайти в магазин і забрати телефон, який ми замовили для Даринки Ми з дружиною вирішили подарувати їй на день народження телефон, бо донька росте і частіше кудись ходить сама чи з класом і дуже часто потрібно бути з нею на зв'язку. Раніше у нас був для цього смарт-годинник (ми купили його, бо боялися, що телефон Даринка просто загубить 😄), але в ньому дуже швидко здохли батарейки.
Дорогою звернув увагою, що смітники теж стоять ще, як і у нас. Мали забрати вчора, але сьогодні до вечора так і не було машини, а до завтра інтенсивно сніг ще падатиме, то ж щоб ще завтра забрали. 🤔
Але тут все пішло шкереберть. Хоча до автобусної зупинки я зайшов швидко, як і планував, проте маршрутка щойно поїхала, бо я бачив людей, що з неї йшли. То ж до Львова я потрапив із затримкою, та ще й телефон треба було забрати не того магазину, що я думав, а набагато далі. В результаті до стоматолога я потрапив із значним запізненням, то ж довелося затриматися і через це я вже спізнився на маршрутку додому. А наступна (і остання) аж через півтора години. У нас жахливе автобусне сполучення з містом, хоча живемо майже впритик до міста. Більшості це по барабану, бо майже всі добираються на туди-назад на автомобілях, але ж не всі мають цю можливість і ось ці люди наче кинуті напризволяще. А ще я поспішав, то ж не подумав взяти відповідну до погоди зимову картку, то ж змерз, бо почався інтенсивний снігопад, поки я лікував зуб.
Довелося перебути в супермаркеті, бо я все одно мав додому купити продукти, хоча зрештою мене підібрав шваґро, хоча довелося з ним ще покатитися з містом у його справах, але в машині принаймні було тепло. Чесно кажучи, друга половина дня була жахливою і я трохи планував тут більше на це скаржитись 😁. Ну, як то кажуть, вилити свої думки щоденнику, кажуть, що стає легше, якщо вилити кудись таку злість чи роздратованість. Але мушу скорочувати свій широкий розмах думок, бо вже сильно хочу спати (як завжди).
Congratulations, your post was upvoted by @supportive.
Thanks!