Три мішки гречаної вовни

Привіт, друзі! Ще немає 12-ї години, а я вже пишу допис. Останнім часом мені все-таки вдається починати їх раніше, але от біда — все одно хочеться спати. Гадаю, це не пов’язано з тим, що написання дописів якось викликає сонливість, а, ймовірно, мій організм готується до переходу на літній час. Адже вже цієї неділі годинники переведуть на годину вперед.

Хоча Верховна Рада начебто проголосувала за скасування переведення годинників, закон досі не підписаний президентом, тож по факту все залишається, як було. Зараз я прокидаюся близько сьомої — не зовсім за власним бажанням, бо Максим мене будить. Але якщо перевести час уперед, то це буде вже восьма, коли я зазвичай прокидаюся разом із дружиною, а щоб позбирати дітей до школи. Виходить, що зараз уже 12-та, а після переведення буде перша, тож не дивно, що я хочу спати.

Оце наговорив три мішки гречаної вовни (ну, може, не три, а пів мішка 😄), а по суті нічого не сказав. Думав почати щось серйозне — про суспільно важливі й політичні теми, наприклад, про те, звідки беруться всі ці підривники, які нищать усе, що їм вкажуть їхні куратори. Насправді відповідь проста й сумна: людей знаходять через анонімні Telegram-канали, де вони шукають будь-яку можливість підзаробити. Це переважно соціально вразливі, незахищені верстви населення, люди без постійної роботи й стабільного доходу.

Спершу їм пропонують щось нпростіше, що не викликає спротиву, бо їхнім мізкам не здається надто серйозним — наприклад, сфотографувати військовий об’єкт. А потім вони вже на гачку. Російські куратори шантажують їх, погрожують здати правоохоронцям, і зрештою змушують до дедалі серйозніших злочинів. Але краще зупинитися на першому ж етапі — поки наслідки ще не такі катастрофічні. Бо далі все стає значно гірше. На жаль, багато хто цього не розуміє, і тому ми маємо стільки терактів. А якби СБУ та інші служби не запобігали їм, було б ще більше.

А до чого тут горнятко чаю, що на фото? Ну, дружина сьогодні купила мені таке!

Я давно хотів мати горнятко саме такого об’єму. Бо ті, що в нас є, десь на 200-250 мл, використовуємо їх для кави - нам подобається кава з молоком — тому такі великі, як для кави. Але інколи хочеться і чаю багато, а відповідного горнятка не було. Знайти його виявилося непросто.

Колись у мене було горнятко з написом "Львів", але воно розбилося. І після цього довго не вдавалося знайти щось подібне за розміром. Не знаю, скільки точно вміщує нове — здається, 400 мл. І на решті вдалося знайти. Чого так вжко було? Бо або траплялися менші, або вже занадто великі.

Я дуже радий, що нарешті знайшлося саме таке! І сьогодні ми з дружиною вже протестували їх в дії — заварили чай у нових горнятах, бо вона теж собі взяла таке.

Ну і куди ж без моїх фотографій заходу сонця? Останніми днями я постійно їх роблю, бо коли бачу, як сонечко сідає, і який красивий захід виходить, просто не можу не сфотографувати. 😊

Хоча краєвиди ті самі, я завжди намагаюся знайти якусь ізюминку. Ті ж самі будинки на заході виглядають по-різному залежно від світла. Сьогодні, наприклад, прилетів голуб, сів на електричний дріт, і його силует гарно вирізнявся на тлі призахідного неба. Можливо, він не надто помітний на фото, але якщо придивитися — ви його побачите.

А ще сьогоднішній вечір відзначився різким похолоданням. Якщо минула ніч була теплою, то ця вже холодна. Котел кілька днів "відпочивав", бо залишкового тепла вистачало, та ще й сонце прогрівало будинок через великі вікна. Але тепер, коли ночі стають холоднішими, доводиться знову розпалювати.