Ще раз про кохання
Привіт, ми з України
Усіх із серединою тижня!
Доброго дня!
Заглянула в новини Маріуполя, на сайті "Маріуполь зараз".
Це я знайшла вулицю, на якій була школа, де я працювала майже 40 років...

Сумні фотографії, досі не віриться...
Ось що там пишуть з приводу наших захисників міста, які зосередилися у комбінаті "Азовсталь"
Атака Мариуполя не прекращается- Арестович
Полируют «Азовсталь» всеми доступными методами, которые есть на вооружении России, кроме ядерного оружия: наземная, артиллерия, авиация и дальняя стратегическая авиация. Даже были попытки наземного штурма.
Сумно, що кінця війні не видно...
Скільки ще буде жертв із двох сторін?
А у нас за воротами розцвів бузок...
Я так люблю цей час, коли цвіте бузок.
Тюльпани на городі почали відцвітати.
Натомість з'явилася біла галявина нових квітів! У них люблять спати наша кішка Пуся та її синок Марсік...
Сьогодні моя сваха покарала Пуську вкотре за те, що вона пом'яла квіти!
Сьогодні був сонячний настрій, сфотографувалась на городі у квітах, написала нові вірші!
Запрошую до свого читального залу!
Безмолвная помощь
«Иногда присутствие другого человека, даже безмолвное, помогает справиться с отчаянием».
Марк Леви
"Ты пишешь стихи, потому что молчать не можешь,
А я потому, что сказать нельзя"...
Игорь Литвиненко
Ты всё рассказал, потому что того не зная,
Умел междустрочьем не жечь, а палить дотла...
"Томимая жаждой" проснулась во мне Даная,
А, может быть, я Галатеей во сне была?
Мои восемнадцать - как белое в черном ретро.
Прибрежный песок или снег в непогоду - свей.
А ты вечно юный, меняй направленье ветра,
Чтоб поднятым парусом цели достичь своей.
Я в черной дыре утонула, видать, на время.
И веслами рук продолжаю грести на свет.
Понятно ежу, что живу я не там, не с теми,
Но выход искать почему-то желанья нет.
Молчать не могу, может, ангел меня попутал?
А, если и черт...получается боль вдвойне...
Я рада, что ты не бессилен - помочь кому-то,
И тайно - ментально всегда помогаешь мне...
Я прячусь во мрак, но вчерашний рассвет всё ближе.
И в руки не взять ни себя, ни тебя, ни нас...
Рвануть бы вперёд...только я ничего не вижу...
Мой солнечный свет, проявившись, опять погас.
Мне выдержку Бог подарил вместе с рифмой нашей,
Мы чувства рифмуем, но истина здесь причём?
Нельзя заменить наши рюмочки - общей чашей,
Безмолвная помощь не стала живым плечом...
Мы рядом с тобой и не сможем уже иначе,
Я к ветру лицом, даже, если к судьбе спиной.
И наш одуванчик всегда берегу, не прячу.
Ведь он обещает, что будет всегда со мной...
Це вірші під рубрикою "Ще раз про кохання"))
Дякую, що зазирнули до мене!
До нової зустрічі!
Ольга Зоря












Наче й посмішка є, а очі такі сумні!((( І краса весни не радує...
Привет, Валюшка! Как в песне: Душа поёт,ма сердце плачет... Спасибо!
Кошмар який. Не віриться що так роблять люди. Киця теж любить весну
Так, кішки люблять і весну, і квіти... Спасибі, що завжди зі мною поряд... Це дорого, що є підтримка та розуміння тут...
Треба підримувати всіх кто в скрутному становище. Зараз такий час, що підтримка повинна бути. І все буде, і пепемога і відбудуемо . Ви яскрава і світла людина. Бережіть себе