Перебудовую своє життя - rebuilding my life

Доброго ранку, шановна спільното!

Отже, початок нового робочого тижня.

У мене є план, і він маленький. Тобто такий, з яким я теоретично повинна впоратися. Нема сенсу мені зараз писати великий, і потім страждати від того, що я не змогла його виконати (та я не зможу 100 відсотків, бо ліміти енергії дуже обмежені), тому я включила в нього тільки те, що просто зараз необхідно для мого здоровʼя та навчання. Буду гуляти песиків, введу назад у життя спорт (на самих мінімальних показниках, два рази на тиждень зайняття з реабілітологом лайтовою гімнастикою), буду працювати рівно стільки, скільки зможу та буду писати конспекти по навчанню. По-моєму план досить непоганий.

Зараз з дівчатами пʼємо ранкову каву і після цього ідемо на прогулянку. Зараз не так спекотно, як було у попередньому місяці, тож за цей місяць у нас вже було більше прогулянок, ніж у попередньому. Зараз я просто намагаюся ні на чому не застрягти і просто робити те, що потрібно робити, ні про що зайвий раз не думаючи. Мені навіть трохи заздрісно, щ вони прокидаються сповненими енергії, а я оце ледве підіймаюся з ліжка. Але ж вони собаки, до того ж одна з них ще цуценя, тож так і має бути, до того ж вони зі мною трохи діляться, тож все так, як має бути. Сподіваюся, у нас буде гарна прогулянка.

Після цього повернемося додому і будемо працювати стільки, скільки зможемо. Я собі запланувала дві години, за цей час ми маємо встигнути зробити все, що треба. Взагалі-то звісно треба ули б більше, але зробити все, що прям горить маємо встигнути.

Саме складне завтра - піти на тренування. Всього година, а мені хочеться плакати вже сьогодні. Аж настільки мені моторошно і аж настільки в мене втрачено мобільність. Але нічого, буду намагатися себе змусити все ж таки прийти і якось порухатися. Завтра напишу тренеру, що буду приходити і щось робити, і щоб вона на мене не звертала жодної уваги.

Напевно на цьому буду завершувати сьогоднішній допис иа братися до справи. Всім чудового дня!

З лбовʼю, ваша Foxy!

Good morning, dear community!

So, the beginning of a new working week.

I have a plan, and it's a small one. That is, one with which I should theoretically be able to cope. It makes no sense for me to write a big one now, and then suffer from the fact that I was not able to complete it (and I will not be able to 100 percent, because the energy limits are very limited), so I included only what is necessary for my health right now and teaching. I will walk the dogs, I will introduce sports back into my life (at the very minimum indicators, light gymnastics with a rehabilitator twice a week), I will work as much as I can and I will write notes on my studies. I think the plan is pretty good.

Now we drink morning coffee with the girls and after that we go for a walk. It's not as hot now as it was last month, so we've already had more walks this month than last. Now I just try not to get stuck on anything and just do what needs to be done without overthinking anything. I'm even a little jealous that they wake up full of energy, and I barely get out of bed. But they are dogs, besides, one of them is still a puppy, so that's how it should be, besides, they share a little with me, so everything is as it should be. I hope we will have a nice walk.

After that we will return home and work as much as we can. I have planned two hours for myself, during which time we should have time to do everything that is necessary. In general, of course, it would be necessary to eat more, but we have to do everything that is directly burning in time.

The most difficult thing is to go to training tomorrow. It's only been an hour, and I want to cry already today. That's how creepy I am and that's how much I've lost my mobility. But nothing, I will try to force myself to come and somehow move. Tomorrow I will write to the coach that I will come and do something, and that she does not pay any attention to me.

I will probably end today's post on this and get down to business. Have a great day everyone!

Cheers, your Foxy!