The Diary Game : Пригоди

Всім привіт!!!

Сьогодні повернули триста вісімдесят два загиблих воїна, як прочитала цю новину з ранку і почало мене тригерити. Забула все на світі, куди збиралася, для чого збиралася... Дуже тригерить і у думках постійно повторюю як мантру - хоч би не зателефонували. Я чоловіка чекаю живим! Я так хочу! Але ж розумію, що все складеться так як доля вирішить... Не буду про сумне бо зараз почну ревіти. Тож відволіклася сьогодні від важких думок.

Поїхали о десятій годині з моєю Аліною(подруга), до Епіцентру. Минулого разу купили трап для душової кабіни, а він виявився завеликий. Все тому, що душова зазначена як 95на95, а по факту йде як 91на91, це ми вже зрозуміли вдома, коли приміряли розташування душової кабіни та трапу. Трап тупо не влазив і все, довелося їхати повертати та купувати підходящій за розміром.

І от ми з моєю Аліною поїхали, дві такі чікси ;). От зараз думаю поверну товар, час ще є, потім пошвендяємо по відділенням, роздивимося що тут взагалі є... А не так сталося як гадалося. Коротше розірвалась у мене вчора на рюкзаку молнія, от бляха муха, мій улюблений рюкзак... Витягла з нього весь той тріпер що жінки носять у своїх торбах. Ну і нічого не підозрюючи сьогодні зібралася в дорогу, до Епіцентру, а їхати не близький світ. Готівка є, карточку не взяла, залишила вдома, в рюкзаку. Все одно на тій карті нема що знімати, то ще десь загублю, ой біда буде...

І що, приїхали в магазин, одразу на касу повернення, там і черги немає. Все швиденько схвалили, повернення майже здійснено, коли касир каже, прикладайте картку до терміналу, вночі буде зарахування за товар. Бля, я по торбам лап лап, картки немає, у мене істерика, а раптом я її загубила? То ж Костіна картка, йоб же ж його... Вийшла на двір, закурила, давай мозгувати та згадувати, коротше дійшло до мене, що картка вдома. От халепа така га... Не повернули кошти бо картки немає, і іншого способу повернення немає. Отже, якщо я купувала та розраховувалась карткою, то повернення теж на неї. Правила такі. Ну це я винна, бо з самого ранку думки у голові не ті що треба, доведеться завтра їхати.

Ну раз ми вже в Епіцентрі з Аліною, то походили, подивилися по відділкам, я купила для свого Арчика смаколика, нашийник від блох (бо ремонт в хаті, а раптом), корму величезну упаковку. Потім по дорозі додому заїхали в Макдональдс, не була в ньому роки три. Наче і нічого страшного не сталося, але я так на себе серджуся, що думки мої в тумані, розсіяна увага, тривога. Хоча я всю дорогу з подружкою реготала, ми з нею так гарно жартували, буквально палець покажи і смішно було. По приїзду додому коли вже пішов майстер почала я вимивати всю пилюку і знову згадала: треба картку покласти до торби, щоб не було завтра так як сьогодні. Голова як решето...

________💛💙________

Все буде Україна!

---