Чергова спроба почати гуляти

Сьогодні я нарешті випинала себе з будинку. Хоча не не зовсім точний опис того, що відбулося. З будинку я й так виходила і навіть розчистила ще шматочок внутрішнього дворика, а ґрунт перенесла до майбутнього садового ставка – я там формую «чашу».

Але вчергове скажу - доктор велів гуляти. І якщо до цого у мене була залізна відмазка в вигляді спеки, то зараз вже нема. Тому я заставила себе принаймні щось зробити, задекларувати свій намір всесвіту. Іти пішки натхнення не було і я дістала велик. Краще так, ніж взагалі нічого.

Зі звичайних трьох собакс взяла одного - Більбо, ну бо він самий слухняний і соціалізований. Ну і ми поїхали. Точніше, я поїхала, а Більбасина побіг.

На щастя ми нікого не зустріли і добралися до лісу без пригод. От тут я мабуть маю пояснити. З провулками така проблема: треба або їхати на машині або іти пішки (на велику). Виїзд на машині означає концерт решти собакс. Не дуже приємна історія. Пішки - нормальний варіант, але доволі ризикований, адже у нас тут багато вумників, які випускають собак на самовигул. І те, що цей собака не стартує на моїх - далеко не факт. Тому при всіх здавалось би умовах хоча б годину на день гуляти у мене це виходить якось криво 🙁

Але все одне буду намагатися, бо якщо спину знов скрутить… навіть думати про це боюся.

Ну а щодо решти. Сьогодні наші прям літають-літають. Не знаю, якою буде ніч… Та зараз цього ніхто мабуть не знає.