Чудовий зимовий день

Не скажу, щоб у нас сьогодні був якийсь супероригінальний день. Все як завжди. Основні плани крутилися навколо мого лікування, а до них вже чипплялася решта справ.

Сьогодні мені якось особливо важка далася прогулка. Точніше, знов такі, сам вихід із дому. Ми з собаксами поїхали в поле. Ну просто тому, що сьогодні субота, а це означає підвищені шанси зустріти когось у лісі. Зазвичай все проходить спокійно, адже побачивши людей я просто починаю іти в іншому напрямку. І все добре поки всі мовчать. Але час від часу знайдеться неврівноважена особа, яка починає волати як вона сильно боїться собак. Мавпочко, ми в лісі! Й тут я не зобовʼязана тримати їх на повідку! Просто замовкни й дай мені спокійно піти з ними. Але ніт!

Тому у вихідні краще їхати туди, де я все бачу достатньо далеко, щоб уникнути ситуацій, які мене… ну просто дратують.

Нового снігопаду не було, сніг зверху перетворився на наст й сьогодні іти було значно легше. Ми навіть дійшли з собаксами до самого лісу. Я все ще не беру з собою нікого з короткошерстих, хоча погода вже дозволяє. Морозу майже нема.

Знов такі через вирідні сьогодні я взяла з собою лише трьох: Умочку, Портоса й Тоффу. Умочка це незмінний варіант, бо вона у мене трошечки занадто товстенька і їй треба рухатися. Тож для неї, як і для мене, це терапевтичні прогулянки. А от кількість хлопчиків скоротила, бо двоє - це максимум скільки я можу без труда контролювати.

Сьогодні був гарний день. Дуже красиве небо. Нажаль мені так й не вдалося спіймати його на фото так, як воно реально виглядало, але це було дійсно видовище.

Оскільки до лісу ми дійшли доволі легко, думаю, що наступна прогулянка буде ще тривалішою. Зараз вже є сенс зафіксувати, а скільки я реально проходжу. Тож на мене чекає квест "знайди тамагочі-годинник". Насправді я не адепт всіх цих засобів контролю над власною активністю, але цікаво ж. Крім того, треба відслідковувати саме прогрес.

Далі - відео з нашої прогулянки.