Добиваю Дивні дива

Жоден серіал я не дивилася так довго, як ці “Дивні дива”. Чесно. Зазвичай якщо щось не заходить — я просто кидаю. Життя коротке, список справ довгий, ще й собакси постійно мають свою думку щодо того, як я маю проводити час.

Але з цим серіалом усе якось затягнулося.

Ми його дивимося вже, здається, вічність. Я, навколо шпротятся собакси. Собакси зазвичай сплять, лише Дракон Мішель виявляє час від часу зацікавленість тим, що відбувається на екрані. У результаті виходить колективний перегляд, хоча сюжет не надто цікавить навіть мене, тому я зависаю в якійсь іграшці в телефоні.

Як я вже писала раніше, серіал мені взагалі не зайшов. Потім я вперто дивилася далі — скоріше з дослідницького інтересу. Ну не може ж бути, щоб усім подобалося, а я одна нічого не розумію.

І ось якось так, крок за кроком, ми дісталися до останнього сезону.

Сказати, що мене захопило — ні. Монстри розмножуються, портали відкриваються, герої постійно бігають у темряві й приймають рішення, які в реальному житті ніхто при здоровому глузді не прийняв би.

Але тепер залишилося вже зовсім трохи. Фініш буквально поруч.

Тому план у мене простий: за ці вихідні таки додивитися останній сезон і поставити в цьому епосі жирну крапку. Я люблю доводити справи до кінця, навіть якщо вони не стали улюбленими. Ну й невисокий інтелектуальний рівень сього аудіовізуального твору дозволяє додивитися його без зайвих зусиль, коли я сьогодні весь день доробляла статтю. Це теж немаловажно. У мене просто нема сил починати дивитися щось нове.

Собакс, думаю, мій план підтримують. Для них кожна серія — це час, коли їхня маман нікуди не біжить і не працює.

P.S. Працювала весь день (без перебільшення), а все одне не задоволена… Розраховувала встигнути більше… Дідько, коли я нарешті спокійно відпочину не думаючи, що у мене в роботі купа проєктів 🤯 От існують же люди, які повертаються з роботи й відпочивають, займаються хатніми справами… Розкажіть мені, де треба працювати, щоб воно так виходило?