Доповзли до вечора
День прямо скажемо не дуже продуктивний. Мало того, що спина створила мені проблеми з правою рукою і я практично не можу тримати стілус, так ще й інтернет ледве повзає, а планшет погано тримає заряд. Все до купки. І в такі моменти будь-яка дрібниця починає дратувати сильніше, ніж зазвичай, хоча розумом розумієш, що це просто збіг обставин. І спина в принципі нічого нового, як сказав лікар – мені з цим жити.
Після обіду нарешті приїхали мої ліки. Не всі, але обезбол і підтримка шлунку на цьому фоні є, вже можна якось протриматись. Завтра в Києві докуплю решту. Добре, що хоч частково це питання закрите, бо коли накриває біль і ще немає базового набору — це зовсім інший рівень дискомфорту. Навіть чисто морально – коли знаєш, що в будь-який момент можна зробити чарівний укол, воно вже легше. Хоча я намагаюсь не зловживати - лише на ніч, щоб якось спати.
Потім ще трохи почистила літній будиночок (коли починаю рухатись, спазм трохи попускає і я можу відпочити від болю, тут головне без фанатизму). Ну хоч щось зробила. Хоча рухатися доводиться дуже обережно, буквально ловлячи баланс між “трошки легше” і “зараз стане гірше”. Але рух це життя. Якщо я не буду рухатись, то все полетить в дупу значно швидше, ніж я планую.
Зараз мені головне заснути поки діє укол обезболу, бо завтра вставати о 5. Це якщо не буде обстрілу. Якщо буде, то ранкові заняття будуть дистанційно, а поїду я лише на 15. І ця невизначеність теж трохи виснажує, бо неможливо нормально налаштувати ні тіло, ні план на день. З одного боку, мені б ранок вдома… а з іншого, мені завтра треба буде закрити цілу низку питань…. І зустріч у мене вже призначена на 12… ну як буде так буде…
Чесно кажучи, треба було б виставити собакс, бо вчора мені вдалося заснути, а вони мене розбудили. Я поворухнулася, спина вибухнула болем і я ледве не розплакалася від досади, бо довелося вставати, намагатися вгальмувати біль, потім так само намагатися влаштуватися так, щоб було не дуже боляче і можна було б заснути. І на це пішло значно більше сил, ніж хотілося б визнавати.
Як я завтра поведу машину… краще не думати. З іншого боку у мене автомат. Я ж їздила якось до цього. Коротше тиждень такий собі… І хочеться просто, щоб він уже не розкручувався далі в ту ж сторону, а трохи відпустив.