Раптове перепланування

Насправді я думала, що проведу день вдома чередуючи роботу й прибирання двору. Але якось слово за слово і ми домовилися з подругою зустрітися на каву. Це було страшно нераціонально з точки зору накопичених дедлайнів і абсолютно правильно з огляду на мій стан, коли організм почав видавати збій за збоєм намагаючись отримати хоч якусь можливість відпочити.

Зрештою ми такі закрили одну проблемку - заїхали на СТО і домовилися про обидві мої машини. Памʼятаючи досвід з місцевим СТО, де мені заявили, що не приймуть машину з евакуації, бо недостатньо чиста і спочатку треба зробити хімчистку салону, а потім вони вже подивляться ходову, я одразу попередила хлопців, що машина не в найкращому стані. На що вони відповіли, що це моя особиста справа, машину вони приймуть, ходову подивляться. От для мене Ірпінь і то село, куди мене занесло волею долі, це як два різні всесвіти… Наскільки багато дешевих понтів в селі проти спокійного адекватного Ірпеня… Не дарма я буквально умовляла батька не купувати тут будинок… чуйка мене ніколи не підводить.

Потім ми з собаксами отримали купу приємних подарунків, включаючи жартівну табличку, що будинок охороняється драконом. Хоча чому жартівну? У мене ж є дракон Мішелька.

Повернувшись додому я такі подолала спокусу сісти працювати, замість цього трохи по прибирала в будинку, нагодувала свою хвостату команду і ми відвалили спати. Точніше - додивлятися «Суто англійські вбивства».

На завтра у нас запланована маленька поїздка за соломою, а решту часу мабуть будемо вдома. Що будемо робити? А на що буде натхнення, то ї будемо 😉