Розігнатися поки не виходить

Вчора ходила прибацана, бо парило страшенно, голова була мутна, та й взагалі був понеділок, що від нього можна очікувати? Але сьогодні легше якось не стало. Швиденько закінчила коректуру. Це прям диво! У мене там дедлайн на пʼятницю, а я вже відправила. Мабуть в лісі щось та й здохло…

Во дворі зробила зовсім мало. Але ж просуваюся. Зараз я намагаюся ізолювати від собакс те, що поки не можу забетонувати. Ну щоб не рили і не розносили грязюку. Закриваю агроволокном, зверху - плиточки. Поки так, а потім фрагмент за фрагментом буду доробляти.

Ще одна проблема - площадка перед виходом з котельні вийшла занадто висока для Жюлі (у неї хвора спинка). Тож доведеться терміново добетонувати ще одну сходинку. Ну та це не така велика проблема.

Де у мене проблема, так от ця центральна частина. Тут доволі багато і я не розумію, що мені з цим робити. До того ж поверхня нерівна і вировняти її нормально не вийде, бо там і стовбці забетоновані і багато ще чого. Коротше - рівно не зробити і все. У мене в голові два варіанти - або приварити до стовпчиків поперечини і кинути дошки, буде як такий місток, а там, де залишиться - вазони чи ще якось від собакс закрити. Ну або бетонувати наливним бетоном. Але роботи тут… Ну, час покаже, поки прибираю.

І вже дивлюся на наступний фрагмент. Тут у мене такий квітничок. Але знов проблема - Миска там все розрила. Я поки прикрила, як могла, але треба думати, що з усім цим робити. І головне - коли, бо сьогодні сунула носа в електронний кабінет, а там вже розклад формується. Ну тобто робота вже ось-ось повернеться в наше з собаксами життя. Добре хоч все, що я там бачу, поки дистанційно. Тобто не доведеться їхати о 6 ранку, вже легше.

А це я просто показати вам, яка у мене виросла павловнія. Мені дуже подобаються ці величезні листя. Одна проблема, що стовбур ніяк не встигає одеревінити (чесно - не знаю, як правильно) до зими і кожного разу відмирає. Тож коли вона у мене стане справжнім деревом - невідомо.