Садові клопоти частина ІІ

Сьогодні на мене нарешті знизошло садове натхнення. Хоча не можна виключити, що це прямий наслідок повільного інтернету (він у нас як вихідні завжди ледве повзає, а уж якщо вихідні разом з дощем як сьогодні!). Тож я зранку трохи передбачила і пішла щось робити. Чесно кажучи - в саду катастрофа…

Катастрофа описується одним словом - хміль. І ця зараза скрізь.

Зʼявився він торік — і тоді ще можна було робити вигляд, що нічого страшного. Цього року робити вигляд вже не виходить. Він зайняв доріжки, пробрався вздовж паркану і — найприкріше — вплівся в дівочий виноград, який ростила кілька років як живу огорожу. Кілька Дідько Років. І ось тепер там така мішанина, що розібрати де що – ціла детективна робота. Тож сьогодні просто його тупо видірала, іноді – разом з нещасним виноградом.

Ця подлюка має ще одну підлу особливість про яку якось забуваєш до наступного разу: він дає контактну алергію. Руки пішли червоними плямами 🤦‍♀️

Вздовж паркану постелила чорний геотекстиль — у мене ще залишилось дві упаковки старих запасів. В решті місць – поки картон. От цього у мене валом – я ж собаксам корм постійно замовляю. І тут дощ був прям в тему, бо мокрий картон після лягає ідеально і не розлітається. Де соломи вистачило – зверху притисну соломою. Щоправда, з собаксами це не кращий варіант, але вибачайте – купувати кору або іншу декоративну мульчу фінанси поки не дозволяють. Хоча сподіваюся, що моя шайтан-машина – садовий подрібнювач допоможе щось з цим зробити.

Сподіваюся, завтра вистачить сил і бажання продовжити, бо треба визнати,,що сад на межі катастрофи…