В режимі маятника

З огляду на те, що наступний тиждень обіцяє бути ще важчим, ніж цей, дуже хотілося хоч якось відпочити. Але зробити теж треба купу всього… Вирішила ні в чому собі не відмовляти 😂 Ну тобто й працювати й двір прибирати. А прибрати його ой як треба! Воно ж не лише мало естетично, воно ще й напружує. Я постійно про це думаю…

Тож встановила собі такий ритм: пишу якусь частинку - прибираю якусь частинку. Й так по колу.

Щось написала - побігла до своїх курчат. Ще щось написала - зібрала сміття, що собакси розкидали по двору. Ще пару абзаців - й перенесла кілька вазонів з теплиці. Ще трішечки епістолярного жанру - й перевірила свої рослинки (які, до речі, потроху оживають).

Вийшло на диво непогано. Я от навіть не впевнена, що без перерв написала б більше, бо ці перерви зрештою не дали мозку закипіти вже до полудня. Ну й хоч щось у дворі, а розгрібала. Мити не стала, бо було ще доволі прохолодно.

Ревізія рослинок показала, що зиму пережили хоча й не всі, але більшість. Хоча ще зарано робити якийсь висновки.

Треба якось зібратися з силами та й переселити курок на «літні квартири». Хоча це й не горить. Мабуть переживу наступний тиждень, а там й зроблю. Бо просто переселити мені нічого не дає - треба одразу прибрати кімнату, де вони були, щоб там вдень могли відпочивати собакси.

Про наступний тиждень поки й думати не хочу. Хоча точно знаю, що переживу й навіть нічого не станеться.