Як ми з ChatGPT кекс пекли 😁

Хазяйка з мене так собі. Не те щоб катастрофічно погана, але точно не та, яка планує меню на тиждень, виписує списки й тримає стратегічний запас масла на випадок апокаліпсису. Хоча ні, запас маю! Аж 5 банок консервів 😂 на Апокаліпсис може й не вистачить, а от зробити щось, коли більш нічого нема, норм. Ну бо просто бути не лише домогосподаркою, а й навіть вийти як кажуть «вдало заміж» (для чого, як вважалося раніше, треба було вміти «вести господарство») ніколи не входило до моїх життєвих планів. Всі завдання з так званого трудового навчання, де треба було шити, готувати, робила за мене мама. Я тим часом відвідувала курси юного воєнкора й вивчала англійську, тому що за задумом мого тата я мала стати військовим перекладачем — людиною в формі, з чіткою дикцією та серйозним обличчям. А не жінкою, яка проводить час на кухні 😂

Отже те, що в мене вічно нема продуктів, — це не побутова випадковість, а спосіб буття. Я живу в режимі «щось є — і добре».

Але є одна річ, у якій я консервативна, як британська монархія: ранкова кава має бути з випічкою. Знаю, знаю, що це капец як неправильно. Багато разів намагалася це змінити й кожного разу зривалася. Організм звик. Душа звикла. Ранок це для мене й так все життя ну дуже важко, ще й позбавити себе єдиної радості…

Тому, доїв сьогодні зранку останній пряник, я опинилася перед важким вибором: їхати щось купувати (а все, що продається тут у нас, мені вже доволі набридло) чи спробувати зробити щось самостійно.

Їхати до магазину було лінь. Причому знаєте, така собі не звичайна лінь, а принципова: слизька дорога, мороз, життя і так достатньо драматичне — і я маю ще їхати за сумнівним кексом?

Ну що, ChatGPT в допомогу?

Звернулася я до нього, як люди звертаються до сімейного лікаря або адвоката: з надією, але без зайвих ілюзій. Дала перелік продуктів, які маю. Давай, кажу, підбери мені рецепт, бо інакше завтра зранку я буду дуже зла, а у мене три пари! Пощади діточок!

ChatGPT засумував…

Ладно, кажу, ти мене спитай, може у мене й є те, що потрібно.

Він почав ставити питання з такою методичністю, що я відчула себе на допиті:
— А молоко є?
— Сметана?
— Ваніль? Кориця?
Я з підозрою сунула носа в імпровізований холодильник (контейнер з-під собачого корму, який стоїть на холоді біля вхідної двері, ну бо нормальний я вимкнула - світла ВС одне немає.

Раптом з’ясувалося, що сметана таки є. Й молоко. Й ваніль. У цей момент я майже фізично відчула його радість. Якщо алгоритми ChatGPT здатні світитися — вони світилися. “О, тоді ми вже майже кондитерська”, — написав він.

Й тут я подумала, що він затягує мене в кулінарну авантюру.

Рецепти він написав

План був дочекатися світла і спокійно збити яйця міксером. Але чекати — не мій стиль. Закінчив останнє заняття зі студиками, я почала без світла, героїчно вирішивши, що вручну — це теж варіант.

На третьій хвилині збивання я зрозуміла, що вручну — це для мене too much…. Я не героїня роману про кулінарне виживання. Я людина, яка хоче кекс і мінімум страждань. Маса залишалася вперто яєчною, не хотіла ставати білою піною, а я ставала дедалі менш оптимістичною.

І тут дали світло! Це був майже театральний ефект. Я включила міксер з такою рішучістю, ніби зараз відновлю справедливість у світовому порядку.

Далі все пішло легко: масло, сметана, Nesquik (який ми з ChatGPT вперто вважали какао, бо какао у мене не було), кориця — для глибини характеру. Тісто вийшло густим і впевненим у собі. Я додала гарбузове насіння. Навіть форма з фольги знайшлася!

Мультипіч прийняла форму, 170 градусів зафіксувалися як вирок, і почалося чекання. Це особливий жанр: ти нюхаєш повітря, підходиш перевірити, відходиш, переконуєш себе, що все йде за планом. Тут я, мабуть, зробила помилку, бо мені здалося, що воно горить, й я буквально на секунди витягнула форму. Ех…

Коли я дістала кекс, він виглядав переконливо. Ну… трохи кривенький, але давайте не будемо чіплятися! Ну так, не як з вітрини, але як результат змови впертості, сметани й цифрового співучасника - цілком нормально.. Я дала йому відпочити, зробила фото. Все. За завтрашній ранок я можу бути спокійною. А він у мене буде ох який важкий…

Ну й звичайно я не втрималася, щоб не спробувати, що у мене вийшло. Ну чуть-чуть, бо мій шлунок не дуже любить свіжу випічку.

Що я вам скажу. Спочатку поєднання какао й гарбузового насіння здалося мені трохи дивним. Але нормально! Сам рецепт можна рекомендувати як самий простий варіант.

До речі, цей спосіб - дати ChatGPT перелік наявних продуктів й отримати рецепт, використовую не вперше. Працює непогано. Але треба все ж такі мати якийсь мінімальний набір, бо минулого разу, коли була лише мука, вода, сіль й цукор, спрацювало не дуже 😂