My Sweet November 😄 Щоденник спогадів

Ого, який в мене видався місяць листопад 2025 року!😳😰💗🥹😭

1-го дня перевезли з вантажниками на 3-метровому бусі "майже всі наші речі" на нову квартиру; повернулися ввечері на стару.

2-го дня з 11 до 23 години драяли стару квартиру.

3-го дня працювала в офісі до 21:00 і виповзла напівжива (особливо зважаючи на вихідні).

4-го дня ми виявили, що перевезли далеко не "майже всі наші речі", але забили авто по повній і... о 22 годині тупо переїхали на нову квартиру, з кицею і зубними щітками.

5-7-го дня працювала в офісі, а пізніми вечорами розбирали 100500 коробок і баулів (в пт ще й на літературну подію потрапила).

8-го дня продовжили впорядкування нового житла.

9-го дня підарасили стару квартиру, включно з фарбуванням стін і відмиванням вікон від скотчу (вилізли звідти майже на карачках від утоми).

10-го дня працювала повний день в офісі.

11-го дня працювала з дому, встигла на УЗД (таки сідничне передлежання), далі підписання договору з пологовим, показували квартиру в Коцюбі потенційним орендарям, розібрала сумку з кухонним начинням.

12-го дня працювала з дому, встигла на знайомство з анестезіологом.

13-го дня працювала з дому, показували квартиру в Коцюбі потенційним орендарям, розібрала ще сумку-дві.

14-го дня працювала з дому, прибили кілька поличок, закупи дитячих речей, яких не вистачало, закупи одягу і бандажів мені, прала в кілька заходів, їздила на знайомство з хірургинею в перинатальний центр.

15-го дня здавала аналізи, прибирала квартиру, прала дитячі речі; нарешті розібралися з посудомийкою і випробували її, заскочила в гості моя бесті — повечеряли-потеревенили, пізно ввечері заселили на квартиру в Коцюбі орендарів (хай їм там живеться добре, як жилося нам 6 років і 3 міс.)

16-го дня знову прання дитячих речей, розбирання сумок, візит до акушерки-гінекологині.

17-го дня... ох. Хоч це і дата початку офіційної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами... все на купі було: і готування їжі, і доробляння роботи, і прибирання.

18-го дня так само, як і попереднього дня. Плюс візит на доплер в перинатальний центр.

19-го дня я нарешті базово засіла за проходження курсу з WEPs на Prometheus. Сходила на педикюр. Але й по роботі на зв'язку була з колегами.

20-го дня розкладала свої речі по органайзерах, продовжила курс на Prometheus. Ввечері суттєво скупилися в Сільпо і до ночі займалися виготовленням напівфабрикатів для заморозки. Замахалися страшно.

21-го дня далі розкладала речі (та коли вони закінчаться?!), прала, прала і ще раз прала (всесвіте, дякую тобі за сушильну машину, серйозно, це просто річ першої необхідності).

22-го дня нарешті дозволила собі передихнути і сильно не вджобувати, подивилася цілий фільм (старий добрий фільм "Служителі закону").

23-го дня знову хаос: спершу до лікарки на КТГ, потім важливі справи по всьому місту до пізнього вечора (хтось навіть знає, які, ггг).

24-го дня я нарешті завершила курс на Prometheus і отримала сертифікат; в перервах покришила олів'є, запекла картоплю з індичкою в горшечках.

25-го дня я прокинулася від звуків збиття шахедів. Вже нічого особливо не робила, бо замахалася вкрай. Увесь день їла, думскролила, дивилася телевізор, довго приймала душ. Останній день перед материнством:)

26-го дня ми встали о 6:30 ранку і поїхали в Перинатальний центр м. Київ. Далі плановий кесарський. І от я вже мама, а Гришка — татко чудового хлопчика.💙

Далі не розпишу по днях, все змішалося в єдиний клубочок: любов і переживання, біль і радість, безпека та ракетна загроза, прекрасні люди навколо і сльози, впевненість та розгубленість.

Рости щасливий, наш Тарасе Григоровичу!