Неймовірне ЛНЗ

Привіт друзі. Сьогодні в 17:30 закінчився матч ЛНЗ – Динамо, а я до сих пір не можу відійти. Зараз на моєму годиннику 21:51, а я тільки починаю готувати заготовку для сьогоднішнього допису. Правда, я вже помився і змонтував 2 відео із стадіону та завантажив їх на всі соціальні мережі.

Якщо я вирішу писати про щось окрім сьогоднішнього матчу - це буде злочин по відношенню до тієї купи емоцій, яку я пережив відвідавши стадіон.

Не дивлячись на те, що ЛНЗ не перемогло - воно заслужило на щиру похвалу!!!!!!!

Зрозуміло, що ЛНЗ в тій турнірній ситуації, в якій воно зараз знаходиться, значно більше потрібно набирати очки щоб отримати шанс потрапити до єврокубків. Динамо майже гарантувала собі вихід, потрапивши до фіналу кубку України, де зустрінеться із футбольним клубом «Чернігів», який в рази поступається киянам. Можливо саме через це гравці Динамо не так відчайдушно намагалася перемогти в цьому матчі як гравці ЛНЗ.

В чому не можна відмовити ЛНЗ так це у самовіддачі. Хлопці настільки втомилися, що сьогодні будуть дуже гарно спати, а я досі знаходжусь під емоціями. Давно я так не вболівав (накачував емоції) на стадіоні. Якщо не помиляюся, крайній раз так вболівав в Дніпрі за збірну України, яка проводила там свій матч точно понад 15 років, бо вже 15 років як випустився...

Як видно на цьому відео, під кінець матчу голос пішов гуляти своїм життям. Зараз у мене наскільки грубий осиплий голос, що якби я себе почув по телефону я б напевно себе не впізнав. Думав трохи помовчу і воно прийде, але щось горло почало набрякати. Все ж таки перенавантаження ні для яких органів не обходиться без покарання.

Не знаю як дітям, а мені дуже сподобалося. Я кайфував на стадіоні!!! Насолоджувався масою емоцій і найважливіше що вперше за своє життя я вболівав проти Київського Динамо. Напевно в цьому величезна заслуга того з якої самовіддачею гравці ЛНЗ ставились до кожного матчу, на якому я був присутній.

Я пам'ятаю легендарний київське Динамо, яке дисципліною, самовіддачею змушувало Барселону в підсумку двох матчів горіти 0:7. Яке доходило до півфіналу Ліги Чемпіонів…

Те Динамо, що зараз - значно поступається і не скільки в якості виконавців, скільки в самовіддачі. Немає такого відчуття що гравці виходять на кожен матч, як на останній із думкою «перемогти або померти».

Подібна Думка прослідковувалася у гравців ЛНЗ, які відчайдушно летіли в підкати, які до останнього ступали в стики з гравцями київського Динамо не жаліли ні себе ні суперника.

Можу сказати, що сьогодні я знову був щасливий і черговий раз нагадав собі, що похід на стадіон це неймовірна можливість перезавантажитись в емоційному плані!!!

До речі, питання до української спільноти. Ви у своєму житті хоч колись були на футбольному матчі?

Дякую за увагу. Всім гарного дня. Ви найкращі! 😊😉🤗 💙💛