Ну нарешті ...

Привіт друзі.

Нарешті це сталось. Я і мангал зустрілись, яка ж це була довгоочікувана зустріч.😅🤣

Вже давно планував це зробити, та все якось не вистачало чи то часу, чи то мотивації.

Сьогодні було вдосталь всього. Крім того, це прекрасна можливість трохи затриматись у батьків, за якими я, якби не було важко з ними, все ж скучаю.

Саме смаження також не обійшлось без пригод. Не встиг я завершити перший підхід як із тих хмар, що ви бачите в цьому дописі пішов дощ. Довелось поспішно переносити мангал під накриття.

Якщо хто помітив, я вчора сачконув і думав зробити собі певний відпочинок, та втрати навик письма взагалі не хочеться.

Вчора був останній дзвоник і для мене він став настільки емоціно-насиченим, що я ледь не втратив контроль над емоціями.

Саме святкування на базі відпочинку за містом було неймовірним. Була цікава розважальна програма, в якій я не міг не взяти участь та найемоційнішим була реакція сина на мою присутність.

Не дивлячись на присутність його мами і вітчима він до мене тулився як магніт, а в кінці коли все закінчилось так обіймав, що аж розчулився. Я й сам ледь не потік, та мужики не плачуть, принаймні на людях. Тож я і здриснув від людей, аж п'ятки мелькали. Хоча в планах було підійти і поспілкуватись з людьми.

Та під якимись незрозумілими емоціями та відчуттями я звалив із святкування, яке могло стати чи не напам'ятнішою подією за останній час. Цікаво, що в момент звалювання я вперше за довгий час почав перейматись над своїм статками. Моя реношка була найстарішою і найскромнішою із усього автопарку. Саме цікаве, що до вчорашнього вечора це мене взагалі не парило. А вчора прямо як серпом по яйцям. Ну ні чого - буде додаткова зовнішня мотивація збільшувати статки 😅

Дякую за увагу 👀. Обіймаю🤗