Приємний раковий допис

Привіт друзі. Сьогодні зранку маю навіть трошки більше вільного часу ніж зазвичай потрібно для підготовки чорновика для допису. Все банально - машина обмерзла по повній і її треба добряче прогріти, для того щоб починати їхати, а це часяки можна продуктивно використати.

Сьогодні зранку на вулиці було -12°С, принаймні тоді коли я дивився на телефон ще в квартирі, а сидячи в машині констатував -15°С. Ці цифри дарують розуміння того, як добре, що прийняв раціональне рішення і не побіг сьогодні, а просто пройшовся, прогулявся і зняв короткий відеоматеріал для того щоб заробити ще один рілс із чудовим мотивуючим голосом під який, на цей раз, я мене майже заснув. Хоча, відео про важливість вміння бачити людей.

Ще, перед тим як виходити на вулицю, вирішив зберегти види з балкону. Як видно на фото, на вулиці ще досить темно, майже ніч.

В цьому є якийсь шарм. Дивлюсь на цю красу і розумію «блін, гарно то як!» і після цього, зарядившись коментами, із певним оптимізмом, не дивлячись на таку температуру, вирушаю на роботу з ще нерозмерзшимся лобовим склом. Бо розумію, що я так зможу дуже довго стояти, а рухатись потрібно. Потихеньку, нікуди не поспішаючи буду набирати оберти і перенесу їх на цілий день.

Вчорашній день був такий насичений, що не вдалося опублікувати допис ще будучи на роботі. Тому прийшлося затягнути його аж пізно до вечора. І, скажу відверто, це не саме приємне задоволення коли в тебе злипаються очі намагатися виправляти орфографічні помилки після надиктовки, а як писати взагалі з нуля з такими очима це взагалі важко уявити. Тому - знімаю капелюха перед тими, хто постійно так робить. Щоб не повторити цього сьогодні буду дуже сильно намагатися написати допис ще до того як потрібно буде вирушати з роботи (поки виходить, тфу-тфу-тфу щоб не накаркати)

Цього року зима як ніколи зима. По-перше - дуже холодно, а по-друге - дуже гарно! Таких гарних краєвидів засніжених територій я давно не пам'ятаю і, якби не необхідність мотатись на роботу і сидіти там в чотирьох стінах кабінету, я б напевно в рази більше насолоджувався цими краєвидами. (Це я зараз так записую для того щоб ще раз нагадати собі чому я хочу це змінити. Так, розумію що варіант весь час бути на ногах і в роз'їздах можливо десь не кращий, та з іншої сторони, як кажуть, що потрібно мелініалам - дорога. Цю дорогу я для себе і обрав. Можливо, десь трохи ризиковано, ненадійно та з іншої сторони буде трошки веселіше. Як-не-як, дорога це пригоди і дорожні історії (так не завжди ці пригоди і дорожні історії із знаком плюс, та то вже інше питання…)

Читаючи про те як у людей немає світла по п'ять діб, розумію наскільки людина сучасності залежна від соціумі, від суспільства і для того щоб бути повністю автономним та незалежним треба добряче пропрацювати, ставлячи цю автономність як основну мету. Не знаю чи хочу я бути настільки автономним, доки пітух не клюне, над такими питаннями не задумуєшся. Але, напевно той варіант що є альтернатива, є можливість у разі чого перекочуватися на село, де в принципі ця індивідуальність і автономність доступна - дає трохи більше спокою І розв'язує руки.

Моя ласточка знову мене не підвела. Прямо справжня умнічка, при -15С ми завелися і поїхали. Я думаю, мене рятує той момент, що я приїжджаю майже 7 км, і цієї відстані в принципі, під час якої акумулятор встигає отримати необхідний дозаряд від генератора.

Дякую за увагу. Всім гарного дня. Ви найкращі! 😊😉🤗 💙💛
Також мене можна знайти в:

😇	😈
youtube - ПсихоКадр Борща	youtube - Бік Той
instagram	tiktok
facebook	X