Складний вибір

Привіт друзі. Вчора не писав допис через вагому причину. Відбулась своєрідна співбесіда. Запропонували мені керівну посаду в новій фірмі, де я почав недавно працювати.

Пропозиція була досить спокусливою, і в деякій мірі значно цікавішою ніж ті види зайнятості, які я маю зараз. Принаймні, хоча б в матеріальному плані. Та, ціна була занадто великою, яку я не готовий платити - я втрачав можливість займатися саме лікуванням людей.

Не дивлячись на те, що я міг виграти по грошам я вирішив залишитися в тих ролях в яких я зараз перебуваю, займаючись саме лікуванням і допомогою людям.

Остаточне рішення напевно я прийняв вже вдома, сівши і почавши прописувати на записнику всі плюси і мінуси. Коли зрозумів що мінусів у підвищенні значно більше, вирішив що щастя мати вільний час і займатися справою, яка приносить задоволення і періодичні відчуття бігання мурашок по всьому тілу - для мене зараз більш пріоритетно.

Велику роль у прийняті рішення відіграла розмова у барбера. До своєї я не встигав потрапити, так як 23.07.2026 на 13:00 в конференц залі обласної лікарні я читатиму 2 доклади. Перший для соціальних працівників, а другий для лікарів. Так от, коли Аня запитала чи я люблю свою роботу – я майже не задумуючись сказав так і під роботою я сприймав саме лікувальну роботу у комунікації лікар/пацієнт, а не у якості менеджер чи адміністратор.

Пропозиція підвищення була дуже цінною, так як дала мені можливість зрозуміти, що я дійсно дуже сильно ціную свою професію і як виявилось так сильно люблю роботу з людьми, що відмовився від підвищення та адміністративної роботи. За свої 38 років це перший раз коли я відмовився від якоїсь пропозиції, яка передбачала б якесь просування по кар'єрі, отримання статусу чи додаткової заробітної плати. Досить цікаво, що саме скільки років знадобилося мені для того щоб зрозуміти що саме мені хочеться. І, що я точно не готовий приносити в жертву практику лікаря.

Думаю, величезна роль відіграли майже 10 років адміністративної роботи у відомчій медицині, яка дала зрозуміти, що адміністративна робота це не моє. Так, я можу це робити. І в мене непогано виходить, але це просто робота. Нічого більшого, а лікування, допомога людям, спілкування з ними, розбори їхніх проблем, вислуховування їхніх складних життєвих ситуацій, аналіз цих ситуацій і можливість допомогти людям зрозуміти їхню ситуацію з іншої сторони - для мене значно цікавіше.

Це той рідкісний момент, коли один із найбільших мотиваторів сучасності (гроші) не здатний переважити на платформах уявних вагів.

А ще, як мені здається, сон (зараз важко пригадати, чи це було у вісні, чи в період мого звичного завтику), за кілька місяців мені наснилось, шо саме сьогодні дуже важливий для мене день. Сподіваюсь, це рішення, яке я прийняв має особливе значення. Принаймні дуже на це сподіваюсь😅 З іншої сторони, який би я варіантне вибрав. Чи зміцнення свого статусу і матеріального становища, чи той що обираю зараз – обидва варіанти правильні. Обирати в таких ситуаціях куди простіше.

Мій вибір – свобода, додатковий вільний час і зайняття улюбленою справою. Як на мене це важливіше за гроші.