Горе людям
Добрий ранок! Суботній день пройшов в очікуванні. С прошлого року старша сестра колишнього чоловіка, займалась питанням щоб поставити плакат загиблого брата. Довго не хотіли , відмовляли . Сестра їздила до мера міста, довгі розмови і все таки вчора поставили на проспекті плакат. Причина яка була тому що не хотіли ставити я не знаю та с однієї сторони щоб питати за це. Мені воно не цікаво було. Тим паче що ми не проживали довгий час.
Лнем вже поставили постамент не тільки мого колишнього чоловіка але і є ще хлопці. Вранці коли ходила до магазину стояв тільки один плакат. І то вийшло все якось швилко. Мені було треба одне питання вирішити та я зателефонувала сестрі і вона повідомила. Зібравшись я пішла глянути. Так багато хлопців такі молоді. Жити та жити ще.
Війна наробила купу горя людям. Мій день пройшов норм. Вранці до магазину потім прибирання, прання. І така радісна що це світло було цілий день, вранці тільки вимикали. Потім займались всім чим можно. Син бавився іграшками, дивився мультфільм. Малював та все що дитині цікаво він робив. Добре коли є світло, хоча і до відключень звикли. Безкінечно графіки світла майже не має.
Спочатку огорчало потім звикли. Чим будем сьогодні займатися не знаю час покажить але спочатку вранці пройтися до магазину за хлібом, а потім будемо с сином вирішувати чим займатися. До зустрічі!


Дякую