Дніпро.

Привіт сьогодні маю намір поділитися видами на найбільшу річку України - Дніпро.

Над якою висить таке прекрасне блакитне небо.

Земля виглядає блакитною не лише з космосу.

Міста завжди будували біля води. І майже в кожному місті має бути такий куточок, де земна блакить зливається з небесною.

Якщо на планеті є вода - на ній може бути і життя.

Наша блакитна планета виглядає як заповідник. Стільки видів флори і фауни, така кількість, ніби їх збирали з усіх куточків всесвіту, для того, щоб зберегти цей ковчег …

Акації ростуть там, де є підземні води. Якщо десь росте акація, поруч можна сміливо копати криницю.

Вона - вказує на дорогу до води.

На такі думки надихнули мене ці світлини.

Цвіт акації стане крайнім фото. Під яким я залишу рими Ліни Костенко скопійовані з електронної збірки віршів.

---

Ранесенько, акації ще спали, росою ще не сплакались кущі, ми йшли удвох, і вишні осипали рожевий цвіт на трави і хвощі.
Стояла тиша. Плесо придніпрове
торкала чайка, вигнуте крило.
А сонце, сонце, сонце - пурпурове! -
такого ще ніколи не було.
А ми ішли. Нас вишні осипали.
Ще довго буде пам'ять там ходить.
Ранесенько, акації ще спали...
Мовчали ми, щоб їх не розбудить.

---

Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом.
Сумної зірки око золоте, і електричка скрикнула контральто.
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить - під небом на землі отак побути наодинці з Вами!
Ви теж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно!.. Акація цвіте.
Як холодно! Душа за Вами плаче.

---

10-ти хвилинна мультяшна пауза:

Слова пісні з мультфільму:

Впадають в синє море ріки.
Відлітають в небо журавлі
Тільки я прикутий тут навіки
Воду дістаю я з-під землі

То чому ж мені ночами сниться
Ніби я птах.
А не криниця.

Який мультфільм і головне про - справедливість.
Дякую за увагу.