Ранок.

Сьогодні мій ранок почався з третьої години ночі, часто пробуджуюсь в цей час через сни, в основному це не заважає заснути ще раз, та якщо є бажання зберегти в памʼяті сюжет сновидіння, краще не робити цього відразу. Тому, найчастіше я виділяю якийсь час на інтерпретацію сну, тоді в голові знаходиться більше інформації, яка обовʼязково пригадається зранку.

Так сталося і сьогодні, в результаті чого, моя сновидна скарбничка поповнилася відразу двома історіями. Обидва сни здалися мені особливими, мені хочеться щоб вони надовго залишились в памʼяті, тому маю їх записати. Я могла б зробити це у своїх нотатках і цього разу, для того є особливі причини, але для блогу, я завжди стараюсь і пишу краще ніж для себе. Тому — пишу сюди.

В першому сні мені снився лікар, скоріш за все психіатр і для мене, виклик, писати про таке публічно. Особливо коли розумієш, що це може прочитати Олексій. 😅 Я не думаю що в сні був він, але там було про розлади… Тож, я переходжу в жовто-гарячу, небезпечну зону. 😅😅😅

В сні було дві гори, що розводяться як мости чи ноги жінки при пологах, такі гори були в сюжеті про аргонавтів (вони часті гості моїх снів), коли вони розійшлись, між ними полились медові води. Мені здалося, що разом з ними, цей кордон перетнули два світлих образи, чоловіка та жінки, зображені на чорному фоні.

Що я знаю про мед? Почну з того факту, який колись дуже здивував мене.

Є відомості, що при похованні, єгиптяни цілком занурювали тіло померлого в мед, і таким чином воно максимально зберігалося завдяки високим антисептичним та зберігальним властивостям цієї природної речовини. В історії зберігся факт, що свідчить про те, що після смерті Олександра Македонського його тіло було занурене в мед і перевезено в центральну частину Македонії для поховання.

Wikipedia

Тож, що медова ріка може значити в сні ? Моя перша асоціація, ріка - час, мед - законсервований заради збереження у часі, золотий вік.

Стоп кадр з фільму «Ной».

Картинка нагадала мені вигнання з Едемського саду.
В якихось текстах бачила, що туга за цим місцем, є «фабричною», генетичною травмою кожної людини. Можливо, для кожного з нас, раєм була материнська утроба, яка з люблячого материнського всесвіту перетворилася на злу мачуху та вигнала нас з дому. Вигнала в місце, де зʼявляється час і інші неприємності, яких не було в внутрішньоутробному житті.

Судячи з розгортання подальшого сюжету сну, на людину цей мед, діє як МЕДуза Горгона.

Dream machine.

Можливо, дарма ці слова мають спільний корінь…

Wikipedia

Далі, сон показує родину… І, я починаю чути стукіт в стіну. Зазвичай, мені дуже рідко сняться звуки і в них завжди є зовнішнє джерело. Мені може приснитися сирена чи схожий на неї звук, коли вона лунає за вікном, стукіт, коли мій сусід, якого я називаю дятлом, вночі відчуває поклик душі і виконує обовʼязки «санітару лісу».

Але, чомусь я впевнена, що цього разу, не було зовнішнього шуму. В сні в стіну якоюсь трубою стукав чоловік, він не виглядав злим чи сердитим. Спочатку здавалося, що йому заважає шум, це перша асоціація, тому що сусідка моєї подруги часто стукала по батареї, навіть через гучну розмову…

Але, якщо рахувати що стіна в снах, може бути символом підсвідомості; типу як, сучасна печера, (печера - символ підсвідомості) , перегородка, між внутрішнім та зовнішнім світом; В такому випадку чоловіка навряд чи, турбує шум…
Асоціація з дятлом, як санітаром лісу, здається більш доречною, можливо він показує, що треба розібратися зі своїми внутрішніми короїдами.

Після його гуркотіння в стіну, жінка стає на крісло, відбувається якийсь декілька секундний хаос, в результаті якого вона опиняється на прийомі у лікаря.

Дуже дивний сон, не розумію до чого він, надіюсь я не здурію 🤣🤣🤣
А, ще більше надіюсь на те, що ніколи не потраплю в руки психіатрів 😅

Мені дуже цікаво, розглянути етимологію слова крісло. З французької мови назва «розкладне крісло», пішла від слів «переносний трон».
Скоріш за все, жінка 🌓 прагне зайняти тронне місце, але, лізти на нього стопами, що співвідносяться з зодіакальними рибами, то погано вибраний спосіб, через те, що стопи повʼязані з переходом в новий зодіакальний рік… А, для цього потрібні ще ті метаморфози…
Доведеться як мінімум, «поставити ногу на край, блакитної чаші безодні», про гірший варіант - мовчу.

Строки з вірша Олега Ольжича, але це не точно, тому що джерело з якого було взято ці слова втрачено.

Проходження цієї зони, символічна перемога над смертю. Я маю таке уявлення через те, що чомусь асоціюю безодню з чорною дірою і думаю, що вона породила наш всесвіт і вона ж, зʼїсть його… Також, це — друге непорочне народження. Яке, ніби то відміняє «першородний» гріх, в чому я, дуже сумніваюсь …

Варто додати і словʼянську етимологію слова. Своє, рідне.

Якщо та сила, що генерує мої сни, знає мене хоч трохи, вона усвідомлює, що я полізу в етимологію слів, і побачивши слово "Віз", буду думати про астеризм «Ковш/Віз», з сузірʼя Ведмедиці. Воно показує час.
Спочатку я подумала, що це дурість, але зроблені дерева теж повʼязані з часом, памʼятаєте ще в школі розповідали про кола, на зрізі дерева ?
Тут я заходжу в глухий кут. Але продовжу асоціативний ряд: трикутник та фрагменти часу та простору, якщо опиратися на образ світового дерева (дрова), знову приводять до асоціації втраченого раю, адже трикутник повʼязаний з оком, що спостерігає, а воно знаходиться, десь в недосяжних для людини просторово-часових вимірах, а дерево, як те, що повʼязує небо та Землю, могло б бути символом ліфту, до царського престолу.

Головне, щоб через ці асоціації мене не почали шукати психіатри.

На описання другого сну, в мене не залишилось сил.

ДЯКУЮ :) 🌹