«Світ Дикого Заходу». Лабіринт.
Всім привіт.
Події серіалу «Світ Дикого Заходу» відбуваються в пустелі, в штучно створеному місці, де живуть людиноподібні роботи, що не підозрюють про свою не людську природу. В кожного з них закладена власна історія, яку вони вважають своєю памʼяттю. Та, насправді істоти постійно проживають один і той самий день, в якому стають жертвами туристів — людей, які опинились в пустелі дикого заходу, задля розваги. Більшість відвідувачів не шкодує місцевий несвідомий люд. На них можна полювати, висліджуючи як звірів, влаштовувати численні масові розстріли, катування, ґвалтування…
Роботи відчувають весь спектр людських емоцій, душевну та фізіологічну біль, все виглядає по справжньому, кожен садист залишиться задоволеним. Жодна компʼютерна стрілялка не може конкурувати з цією грою. Роботи не можуть завдати шкоду людині, тож в кінці ніхто не постраждає.
Після пережитих подій техніку ремонтують, проводять психологічну діагностику. Якщо в машин немає підозр, про те, що цей світ не справжній, а поведінка андроїдів відповідає закладеним в неї вимогам, роботам стирають памʼять про події пережитого ними дня, після чого нещасні повертаються до своїх ліжок, для того щоб при пробудженні знову і знову проживати апокаліпсис пекельного кола. Питання серіалу полягає в тому, чи знайдуть роботи вихід з цього жахливого лабіринту.
Я не дуже добре памʼятаю деталі сюжету і взялася за опис цієї історії, тільки тому що пишучи свої останні дописи на «скульптурні» теми, в думках постійно виникали асоціативні образи повʼязані з цим серіалом. Тому, десь можу помилитися, але здається ця розмова між роботом на імʼя Долорес та одним з творців її світу, відбувається, ще до відкриття парку розваг. Принаймні про це — чітко говорять останні слова чоловіка.
«— Нам не можна відкривати парк. Ти жива.»
Цей чоловік загине до відкриття «Дикого заходу», і його партнер втілить задум самостійно.
Також, він створить робота, що виглядатиме як покійний співзасновник парку, котрий не знатиме, що він робот та працюватиме по той бік штучного світу роботів, в компанії їх виробників.
Але, не зважаючи на його смерть Долорес, дістанеться центру лабіринту…













Ух ти. Зустріч з собою як результат бродіння зігзагами лабіринту життя... Мда... Давай додам вогню... Гарно написала... Тому, дозволю собі трохи "богохульства".
Ось дві аналогії. Подорож лабіринтом, де в самому кінці зустрічаєшься із справжнім собою.
За теологічними віруваннями людина після смерті зустрічається з Богом.
Будь що додане після цих слів може мати дуже великі наслідки. Спочатку хотів нічого не писати, та все ж напишу:
Дякую, з цим текстом я возилася дуже довго, частину довелося прибрати. Тому - особливо рада бачити твою вподобайку
😉 я вірю в апофеоз.
В центрі лабіринту знаходиться всевидяче око

;)
Які наслідки ?) Видаляй!)
✋️
Thank you so much!!!
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Нввіть не чув про цей серік)) Історія з роботами нагадала мені ситуацію з реплікантами в "Той, що біжить по лезу", там теж "роботів" перевіряли на емоційну складову, не дозволяючи стати їм надто людяними)
Thank you 😊