День 220: час на відновлення — Day 220: fixing time

Доброго ранку, шановна спільното!

Отже, поки що я чекаю, поки в мене нормально затягнуться шви, тож весь час займаюся виключно рукописом у ліжечку. Думати про повернення до продуктивного графіку якщо чесно навіть не хочеться. Але одночасно нанстопом писати роман, де головний персонаж - байронічний антигерой теж важкувато:) Але його я хоча б дуже люблю, зрештою, це я його таким створила.

Вчора вперше за взагалі весь свій письменницький досвід написала хтиву сцену в текст. Я і наржлася, і наридалася (друге умовно). Під час процесу я зазвичай багато переписуюся з бетою, щоб мене саму не розірвало від емоцій, то наймʼякіше, що я їй писала, це "я вже не розумію, вони дінуться чи їбуться"))). Причому частково сама бета стала причиною того, що сцена взагалі зʼявилася. Бо саме вона мене питала, коли вони вже поцьомаються. Це цитата. А "поцьоматися" мої герої фізично не можуть, бо що один, що інший як натягнута струна. Не можу я штовхнути їх у поцілунок, а у ліжко — можу.

І штовхнула там, що на 598 тисяч знаків рукопису розбиралися вони, як їм краще, 15. Каааапець)). Коли книга вийде, буду чекати, коли на неї впаде перше каміння "їбліт". По ходу я вже все для цього зробила:)

*Посилання на всі мої блоги:
TikTok - https://www.tiktok.com/@rudi_foxy

Instagram - https://www.instagram.com/rudi_foxy

Telegram channel - https://t.me/rudifoxy

Youtube - http://www.youtube.com/@rudifoxy

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

So, for now I'm waiting for my stitches to heal normally, so I'm working exclusively on the manuscript in bed all the time. To be honest, I don't even want to think about returning to a productive schedule. But at the same time, writing a novel non-stop, where the main character is a Byronic anti-hero, is also a bit difficult:) But at least I love him very much, after all, I created him that way.

Yesterday, for the first time in my entire writing experience, I wrote a lustful scene in the text. I was both angry and sobbing (the second is conditional). During the process, I usually correspond with the beta a lot so that I myself would not be torn apart by emotions, so the softest thing I wrote to her was "I don't understand anymore, are they going to run away or fuck"))). Moreover, the beta itself was partly the reason that the scene appeared at all. Because it was she who asked me when they were going to kiss. This is a quote. And my characters physically cannot "kiss", because one, the other is like a taut string. I can't push them into a kiss, but I can into bed.

And I pushed there, because for 598 thousand characters of the manuscript they figured out how they like it, 15. Kaaaaapets)). When the book comes out, I will wait for the first stones of "yiblit" to fall on it. I've already done everything for this along the way:)

*Links to all my blogs:
TikTok - https://www.tiktok.com/@rudi_foxy

Instagram - https://www.instagram.com/rudi_foxy

Telegram channel - https://t.me/rudifoxy

Youtube - http://www.youtube.com/@rudifoxy

With love, your Foxy