Про книжки і зозульку
Доброго ранку, шановна спільното!
Знімала вчора розпаковку всього, що видавництва понадсилали на огляди. Була серед них посилка, за яку я не домовлялася, яку видавництво Книголав просто надіслали мені з власної ініціативи, попередньо написавши, щоб я не лякалася і що мені приїде різдвяний подарунок. Мушу сказати, що це було дуже приємно. Всередині було три книжечки, дві з яких я поки що залишу собі і почитаю, там якісь різдвяні романи, а третю терміново кудись віддам, бо там великий Гетсбі - ненавиджу цей роман. А ще листівка, підписана від руки, в якій написані прям дуже приємні слова. Коротше. я розтанула.
Загалом було чотири по-моєму посилки від різних видавництв, і ще чотири має приїхати. І тепер все це потрібно опрацювати, зробити огляди. Нормально так роботи, на відсутність не скаржуся. Ну, сама хотіла, що називається. Першою вчора прочитала книгу Філіпа Бессона "Ви говорите про мого сина", і це було дуже важко. Книга про підлітка, який покінчив життя самогубством через боулінг у школі, і що відбувалося далі. Як батьки намагаються покарати винних, і як це майже неможливо. Я взагалі вважаю, що за таке має бути смертна кара. І без "вони ж діти, не розуміють". Все вони чудово розуміють.
Треба було терміново все це заїсти, і продовжила книгою "Якщо трохи пощастить" від Рібері. Майже дочитала її. Це вже легенька, майже підліткова література, ромкомчик. Але попередня книга звісно так просто не відпускає, а мені ще відгук на неї робити. Якби я взагалі вміла плакати над книгою, це стовідсотково відбувалося б.
В середу знову буде розмова з психіатром, будемо думати, що далі робити з моєю головою, бо вона ще дуже далека від ідеалу. Я з голосами, і вони напрочуд настирливі і неприємні. А це вже поганенько. Тому - треба коригувати лікування. В стаціонар все ще не хочу.
З любовʼю, ваша Foxy
Good morning, dear community!
Yesterday I was unpacking everything that publishers sent for reviews. Among them was a package that I did not agree on, which the Knyholav publishing house simply sent me on its own initiative, having previously written so that I would not be scared and that a Christmas present would arrive for me. I must say that it was very pleasant. Inside were three books, two of which I will keep for myself for now and read, there are some Christmas novels, and the third I will urgently give away somewhere, because there is The Great Gatsby - I hate this novel. And also a postcard, signed by hand, in which very nice words were written. In short. I melted.
In total, I think there were four packages from different publishers, and four more should arrive. And now all this needs to be processed, reviewed. It's normal work, I don't complain about the lack of it. Well, I wanted it myself, as they say. The first thing I read yesterday was Philippe Besson's book "You're talking about my son", and it was very difficult. A book about a teenager who committed suicide because of bowling at school, and what happened next. How parents try to punish the guilty, and how it's almost impossible. I generally believe that there should be a death penalty for this. And without "they're kids, they don't understand". They understand everything perfectly.
I had to eat all of this urgently, and continued with the book "If I'm a Little Lucky" by Ribery. I almost finished reading it. It's already light, almost teenage literature, a rom-com. But the previous book, of course, doesn't let go so easily, and I still have to write a review for it. If I could even cry over a book, it would definitely happen.
On Wednesday, I will have another conversation with a psychiatrist, we will think about what to do next with my head, because it is still very far from ideal. I have voices, and they are surprisingly intrusive and unpleasant. And this is already bad. Therefore, I need to adjust the treatment. I still don't want to go to the hospital.
With love, your Foxy
