Чтиво закрили(
![]() |
Нещодавно теж пробігла краєм вуха новина, що онлайн платформу, де було багато різної літератури українською мовою - закрили. Причини не відомі, точніше, в деталі ще ніхто не вдавався і "дііп ресьорч".
Сайт був не простий, а мав на борту і спірачені твори українських письменників і не тільки їх.
Ось і постає велике глобальне етичне питання, до якого можна навісити сучані реалії й побачити, що то була палиця із двома кінцями.
Звичайно автори хотять отримувати прибутки від продажів книг. І всякі там правові аспекти. З іншого боку у нас дуже важливі часи, коли мова набуває важливого значення як ніколи, а матеріалів для черпання й збагачення не так то й багато. І це на фоні того, що рівень безробіття, за даними InfoSapiens, https://ces.org.ua/tracker-economy-during-the-war/ https://ces.org.ua/tracker-economy-during-the-war/
близько 15%, а десь 22% коли доводиться економити на їжі. Тобто великий відсоток за межею низькодоходності. То це взагалі постає більш екзистенційне питання, а як тоді підтримати й зберегти українську мову. Тобто щоб можна було собі дозволити літературу всьому населенню. Яке за відсутності одного, матиме лише одну альтернативу у вигляді москалячого контенту. Якого було й буде значно більше.
Ще постає одне важливе питання, адже там не тільки книги поза законоа, а й цілком корисні матеріали. Наприклад навчальні підручники, чи ще щось. Бо мені там зустрічались про землеробство ще із 50-х років, і толкові речі пишуть. Ще "Дітям про гриби", десь 70-х років, українською видано. Цілком вичерпно й корисно. Хіба ілюстрації слабенькі, та можна в інтернеті пошукати фото. І навіть "Антисуржик" 1994 року видання, що важливо покращення чистоти мови.
Оскільки законодавчо такий ресурс просто не може прибрати частину не ліквідної літератури, бо цеж порушення по суті. То маю надію, що бібліотеку почистять і зроблять шось доступне із легальними матеріалами.
__
О і цікаве про права на книги (із декількох питань ШІ).
Що людина коли платить за електронну копію тексту, то це лише за право його читати, але ніяк не може володити ним як власним екземпляром, чого не скажеш про паперву книгу, яку можна подарувати , передати й просто мати.

Це все вірно, але автор теж хоче їсти)
Автор хоче їсти, але автора теж можуть з'їсти ті хтот хотять їсти))
Все буває. Але я, скажимо, не готова дарувати за три копійчини те, на що я витратила кілька місяців часу і сил, це не кажучи вже про роки навчання. У нас нема культури цінування інтелектуальної праці, тому ми так і живемо