Ліс чаірвіний і надзвичайни: пенечіо придупліно

luxalok (71)Author | 🇺🇦in Ukraine on Steem • last month (edited)

Ліс чарівний і надзвичайний у різних свої проявах. Можна запахать свого носа у різні шпарини, якщо туди можна пхать, і побачить різні дива. Так. Оооо. Залежно від пори року і так далі, аби крутились педалі, а хто їх знаде закидали їх подалі. Головне вчасно вумпирячок слать у сраку, бо люблять вони цей терапевтичний ефект. Ну можуть без того жить, щоб не послали за тією адресою. Аж свербить жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж....

А на черзі увага переходить до низько зпиляного дерева. Надзвичайно низько, що вийшов із того пенечок. Давно колись було діло. Як був він молоденьким, тобто дуженьким дерево, яке хто звалив на ділову деревину, чи просто воно пішло "на ліво". Ніхто не знає, чи лік тому втратився. А от корені й залишки стовбура продовжили бути на своєму ж місці. Й багато днів і ночей він так безмовно спостеріга буття. Під сонцем, зорями, місяцем, віторм, дощем, морозом, снігоми і хто зна який ще на нього напав щем.

А що то там у правому нижьному куті??? 💚

Час ішов невпинно. Вже не такий міцний та дужий став, волокна подекуди розішлись. Попережило його тріщинами.

Є навіть цілі ущелини, може якщо пофантазувати, то там десь в глибинах хлюпоче водиця, або гнізда в'є яка птиця.

Окріми цього якась паросль почала його гризти, чи жити. Може лишайник че ще шось... Й дало різні текстури для фотонатури.

І трохи тіні грають гру, на тому монументі, де полотно просіло. Неначу був маленький землетрус. Та може й був, якщо там бахкали геологи й земля двигтіла не на жарт.

Чи так він сам собою засушився, що сокий смоли вже не йдуть. Хіба дощі, сніги та дикі звірі надзюрчать вологи.

А далі, трішки підфантазувавши, можна охрестит цю місцину мікросвіту, як мурашина ущелина. Чи мишача діброва.

Не виключено, що в надрах тох темної западини є нора. Не просто час проклав у надрах порожнечу, а домівку хтось має там змієчу.

З якогось ракурсу ніби гірські моноліти, а там десь таємний хід до скарбів, які охороняє дикий жужик.

Й виглядає воно по різному, залежно від того як падає світло. Навіть може наганять осінні мотиви, але то просто заломлення випущених променів, що завертілись якоюсь траекторією. Юююююю...

І колись там могла осбі бути основа під гілочку. Жук якийсь деревогриз потрогу нямав, чи проклада дорогу на свободу. Так є такі вусаті хитрі морди. Закладають личинки, а ті потім гризуть собі шлях на свободу, потрозу еволюціонуючи від повзучки у зграбного мацамурика із лапами та маленькими джигітськими вусиками.

Маленька історія про жуків
_{Photos: wal_ 172619}

Колиь було із ними пригода. Як оточили мене цілим натовпом і влаштували таке... А справа почалась із того, що захотілось маленький навісик зробить у лісі. Таке, від дощу і всякого такого прихисток. Вітром звалило декілька молодих стовбурців. Діметром до 8-15 см, їх все одно не рости, а на опори й перекриття воно в самий раз.

Ото відпилюю одну заготовку притягую до місцини. Поті другу. Прилітає один рябокрилий. Жучок продовгувастий, сірий чи чорний і наче цятки на спині є світліші трохи. А які файні здорові вуса. Дивиться так на мене, голівкою крутить - роздивляється. Прилетів іще одни, іще може один чи два. Як виявилось то були розвідники.

_{Photo: Rafael Minguet Delgado}

_{Photo: Rientje Maya Christina}

Поназбиравши потрібну кількість матеріалів. Почалось закопування стовпчиків. На цьому етапі ті жучки і жучки, поступово почали збиратись. Та вже явна й помітна їхня присутність. На момент закладання поперечин перекриття, вони вже увійшли в запал. А влаштували вони оргію. Так траходром собі надибали. Ну а що, живицею пахло добре, може їх воно саме й приманило та розпалило жагу до життя та розмноження. Бо таки вони своїми дітваками нашпигували ті дровешки. А наступного року зі стріхи активно сипалась тирса. Це із того шо мало б бути із смолими живицій, а вже тирса сиплеться. То вже малеча своїми гризликами передрубують волокна деревини. Отакі вони вусаті жуки.

Ага, а далі той маленький отвір. І казочці кінець))