_{Photo by Jay Johnson on Pexels}

Не навіяло б мені чогось у голову, то не булоб такого допису. Та шо сказать, тепер буде й таке.

Відьмак це цілий всесвіт. Залежно з якого боку з ним відбулось знайомство, буде такий і накопичувальний досвід. Бо там воно розродилось в сфуру ігор та кінематографу. А почалось із книг...

Мова цього разу буде про серіал. А конктретно про четвертий сезон. До якого треба якось побіжно пригадати попередні, бо це не просто шось там десь. Адже туди прилаштували одного дуже відомого аткора.

Отже ситуація вийшла така, що Генрі Кавілл, то й хто був довгий час Людиню зі Сталі або просто у народі Суперменом, забрів з якогось плигу на той Нетфлікс. І тут всей почалось, що не мало бути.

І саме його зірковість дешо дуже завищила планку. Бо від такого дядька вже очікувалось чогось епічного. Натомість йому довельсь розбираться із якоюсь картопляною звіриною. А сюжет. Це якщо ніхто не чиитав книги, то воно наче нічого, бо так накручено всяким боком і прискоком, що пісял власної фантазії й лінії, по книгам, воно якось трохи не те було. Відоме дещо заважало.

І лише у четвертому сезоні приходить розуміння, що Генрі, занадто відкормлений для цієї ролі. Бо в нього наскільки пружні сідниці й накачані, що не влазять у штани (це домальовано фантазією чи шо, бо й не пригадую шо там до чого). Та якщо б він дужче напружився, то могло добряче когось ляснуть...

І вже коли історія поветає десь до того як Цірілла починає плутатись із ґанзою Щурів, а на екрані десь вилазить Ґераль у виконанні іншого актора, то приходить розуміння, що це саме той. Бо на основі ж книжкового сюжету, він не був кабачиком, не завжди була робота, то й деяка худорлявість була. Більше притаманна мандрівникові. Ще до того може доклалась якась гра, бо у першій частині герой там теж був... ...наче більше на того схожий....

То воно якось близжче до класичного ходу подій, хоча Регіса можна було й веселішим зробить. Бо наче в нього не осел був, як засіб пересування, а байк Харлі Девідсон без шолома. У моїй фантазії то був худорлявий дідуган, але значно жвавіший.

Найбільше погигикалось чи здивувало, що Щури ходили пішки, таку серйозну, круту й невловиму банду, зробили розбишаками, які розраховують силу ніг. Трохи якихось пуцьків із них зробили. І жаль що упустили такий момент, коли баронесу із карети витягали, то там було, що вона обурювалась бо дуже вже вискокородна. А Цірілла (в книзі), їй відповідала, що та має насправді їй у ніжки кланяться.

А Бонгарта, якого глибоко віднесло вітром у нетрі свого ремесла. Таки підібрали, наче козарлюгу якого із Січі Запоріжської витягли. Чогось таке враження було. І здавалось, що то один там нормальний дядяко. Саме тим, що й наче й так видно хто він такий, але при цьому не вимахувався в оті всі політичні ігри (в серіалі).

Як таке дивиться. Рецепт простий. Не читать до цього книги. Тоді воно ще куди не йшло. Інакше, доведеться плюваться, а потім коли вже забудеться шо там було в попередніх сезонах й виразність одного з іншим стане не такою яскравою. Тоді можна переходить до четвертого сезону.