Ії звали ЗАЯ🐶🕯️ЦЕЙ ПОСТ В ЧЕСТЬ МОЄЇ ЧЕТВЕРОЛАПОЇ ПОДРУГИ. НЕХАЙ ЗЕМЛЯ ТОБІ БУДЕ ПУХОМ🕯️
Привіт мої любі друзі.
- ЛЮТО НЕНАВИДЖУ МІСЯЦЬ ЛЮТИЙ! ВІН ПРИНІС ВІЙНУ, БІЛЬ, ВТРАТИ🕯️
І це не закінчується.

Сьогодні рівно рік як я попрощалась зі своєї подругою. Як не дивно але вона захворіла онкологію. Метастази з'явилися на тазу . Тож не було шансів вирізати пухлину.
Якось ми помітили якусь тверду пухлину на тазу. Поїхали до ветеринарної клініки. Нас одразу виписали антибіотики. А як не допоможуть то йти до онколога.

- ПУНКТ НОМЕР ОДИН ЯКИЙ Я ЗРОБИЛА ВАЖЛИВИМ ДЛЯ СЕБЕ...ПРИ ОНКОЛОГІЇ АНТИБІОТИКИ ПИТИ НЕ МОЖНА!
Після антибіотиків у моєї собаки пухлина зросла в розмірі. Потім так швидко зростала що доросла до розміру м'яча. Доречі метастази у бабусі теж почали швидко розростатися після антибіотиків!
Коли я пішла до онколога він сказав що це рак. Лікар він хороший а людина паскудна... Тож коли я запитала що можна зробити він спитав...а що ви хочете? Нормально не поясняє він сказав що треба робити КТ а потім він подивиться. Хочу я так бачила як він каже і потім зрозуміла що він одразу знав що нічого не можна зробити.
Ну не хочу я довго про погане. Місяць лютий несе саму смерть.
Колись в мене була мрія та ціль...в 25 років я бажала мати повноцінну сім'ю. В планах було народити сина, та звісно ж бути одруженою та щасливою жінкою. Але цим планам не судилося справдитися. Я начебто вже знайшла гарного майбутнього чоловіка. Була вагітна вже на п'ятому місяці. І тут ...болить живіт. УЗІ показало найстрашніше. В дитини, хлопчика, поликістоз нирок на обох нирках. До якого лікаря ми не ходили всі казали що чи до народження він не доживе чи при народженні помре. Ніхто не сказав щось добре. Лікарі однозначно сказали, що терміново потрібно робити штучне переривання вагітності.
З'ясувалося що полікістоз нирок був у батька мого нареченого. Ця хвороба передається по чоловічій лінії. А мій наречений не хотів вірити що може хворіти цією хворобою, тож ніколи не робив ніяких аналізів. Після цього він звісно зробив аналіз і ... Він теж хворіє цією хворобою.
А найгірше що коли дізналася що плід хворий, то було купа питань його мами та його чи не хворіють хтось хворобою нирок моєї сім'ї.
Переривання вагітності - це як народити дитину але її немає на руках. Звісно я і в мене була депресія я не хотіла ні з ким розмовляти. З мамою я якраз посварилася, тож моя гордість була вище ніж подзвонити мамі. Я замкнулась і плакала.
Так лежачи в лікарні я вирішила що мені потрібна собака. Наречений почав шукати собаку. Я одразу сказала що мені потрібна якась складна велика порода, щоб в мене не було часу навіть думати про те що сталося. І так в об'явах OLX була пітбуль. Її взяли від мами потримала в себе місяць а потім знайшли роботу і час вона собаку не стало. Коли я почула цю історію то собаку більше я не шукала. Я була в шоці Як можна взяти собаку а потім викинути це маленьке дитя за непотрібністю. Саме її ми і забрали. Коли наречений сказав що може це на пітбуль, я сказала що мені начхати. Я просто не могла не забрати її до себе.
І назвала я її Зая. Чому б пітбуля не назвати Зая😂

Я була ще в лікарні а собаку прийшлося заставляти у бабусі з дідусем. Бо родичі нареченого взагалі не хотіли тримати собаку вдома. А я не звикла бачити собаку на вулиці. Хоча б на той час.
Ось так моя Зая стала мені як дитина. Я була всюди з нею. В гості, на прогулянки, дні народження друзів та родичів. Її не любили ті родичі, я просто не могла її залишити з ними. Або вони хапалися за змогу викинути її на вулицю.
Потім все ж таки я з Заєю жила в квартирі бабусі с дідусем разом з мамою та Маргошею. Далі ми переїхали орендовану квартиру під'їздом поруч. І там познайомилися з моїм коханим чоловіком ти його з собакою Марсом.
Зая була поруч коли це було потрібно. Якщо б не вся ця погана історія, то я б і не зустрілася зі своїм чоловіком, знов😁
Навіть Марсу вона була як дружина. І сварилися і жили разом обіймаючись і цілуючи один одного❤️

Потім ми з Сергієм та Марс із Заєю були разом всюди. В балку їхати на машині щоб відпустити собак і вони бігли за машиною.

На море з пітбулем і стаффордом. Взимку Зая катала Маргошу та її друзів на санках. Навіть колись мою куму😂
Зая на той час мені замінила дитину, вона допомогла пережити втрату. Коли вже захворіла В мене вже була не одна дитина а дві. Я готова була віддати будь-які кошти аби вона була здоровою. Але це б їй не допомогло.
Коли я їздила з нею робити томографію то мені одразу сказали що це рак кістки, саркома. Якщо вона була десь на лапі то її можна було б відрізати. Але не в цьому випадку, вот ця мерзота була не на лапі. Чоловік спитав мене що каже лікар. Лікар сказав що хазяї найчастіше приходять до того, що все закінчують щоб тварина не мучилась.
Після того, що надії немає ми вирішили обезболювати Заю і підтримувати якомога довше.
А взагалі дізнавшись це, першу ніч ми з чоловіком просто пили і плакали. При цьому не мовчали тому що кожне слово може вирвати дощ із сліз. Зая лягла поруч і плакала від болю.
Багато ночей після того було коли обезболюючі не допомагали і Зая плакала. Ми її клали то біля себе то в залі щоб вона не будила дівчат. Лапа починала ходити все гірше і в один день взагалі перестала працювати. Потім вона вже не могла терпіти до туалету. Я їй одягала Танюшин підгузок. Але вона починала його відгризати.
Настав цей день. 22 лютого. Я виходила з нею на руках на вулицю, вона могла пройти 5 м а потім сідала. Я йшла з марсом далі а потім повертаючи забирала її додому. Даринка вже тренувалась повзати, і сил відмивати поли по 20 разів в день не вистачало. Потім я вже бачила що в неї немає апетиту, вона просто лежить і скулить.
Зая жила повноцінним життям коли бігала за ящірками та зміями на дачі. Коли плавала по дніпру. Бігала за фазанами та зайцями. Вона ніколи не відпочивала на свіжому повітрі. Завжди була в русі. А ти що ми бачили в кінці - для неї не було життя.
Тяжко... НЕНАВИДЖУ ЛЮТИЙ!
Зая, пробач мене, хазяї для собак - усе життя, а собаки в нашому лише їх частина. Але я в цей день втратила на собак, Я ВТРАТИЛА ПОДРУГУ🐕
Сподіваюсь є собачий рай і ти там бігаєш за ящірками, бавишся з палицею і їси вкусняхи🕯️






























Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Ти неймовірно смілива, рішуча і взагалі обезбашена людина!!! Таке написати. Я довгий час думав, що я один із самих відкритих людей в нашійй спільноті а на оні всього що ти описала я відчувв себе затворником.
Той приклад з свого життя, що ти тут описала - дуже важливе підтвердження того що "не буває такої сраки з якої не можна вибратись!". Я в захваті від твоєї відкритості та доброти. Бережи себе та свою сім'ю.
А Заї - царство небесне, їй пощастило, в неї була найкраща господарка!!!
Дякую і за обезбашена 😂 І за те, що приділив час прочитавши най"steemexclusive"ний мій допис на сьогодні)
Про сраку з якої завжди є вихід...я мабуть можу багато ще писати. Це сьогодні в мене не так сильно вирує життя, а раніше пригоди самі до мене приходили навіть якщо я спеціально не виходила з дому і не відповідала на дзвінки 😂
Нажаль багато з цього не приємне...але хай кожен візьми з подій щось для себе.
Для когось це може підтвердження долі, для когось існування фарта чи вищих сил, чи навпаки. Чи ось як ти написав...немає безвихідної ситуації, але нажаль щоб вийти зі сраки іноді приходиться йти через себе. Але то вже інша історія...
Вчора так багато передивилися фотографій з Заєю що мить мені здалося що вона лежить поруч.
Можливо вона десь поруч і бігає як той маленький чотирьохлапий ангел охоронець. Дякую за похвалу, та я з тих людей, що просто не могли пройтиповз...
Curated By sergeyk
Дякую за підтримку ❤️
Тримайся,моя дівчинка...Щось для нашої сім'ї Лютий - дуже лютий ...Люблю тебе!
Лютий - паскуда. Хай він вже закінчиться швидше!
Памʼятаю про Заюшку, тільки зараз вже не згадаю, хто точно писав. Може наша Тіночка. Зважаючи на обставини, як вона зʼявилася в сімʼї уявляю, що вона значила. Тримайся, сонечко, скоро весна, стане легше. Обіймашки
Стало цікаво перечитати ті дописи у бабусі. Але... поки що я й досі чекаю на її новий допис, ще й досі здається що вона з нами. Може трохи пізніше.
Чекаю дуже на весну!
У вашої Заї було най-найкраще життя з усіх можливих!!! Яка гарна дівчинка... Можливо, теж із генами стафа:) Дуже вже схожа на Марса. Як вона дивиться на крильця, але не чіпає))) І з дітками так ніжно🥲
І співчуття через ваш біль, Настю, його було багато і так, і нічого не закінчується в цьому лютому.. 😔
Дякую за щирі та добрі слова! Вони з Марсом реально як жінка з чоловіком поводили. Іноді вона на нього ображалася і навіть не пускала на місце. А ми не розуміли що коїться. Казали йому іди на місце лягай а він на краєчку сидить і морду в стіну упирає. Покараний 😂 А вона на нього гирчить щоб той ближче не підходив 😂
Ми з мамою розмовляли коли ще бабуля була с нами але їй ставало з кожним днем гірше і просто не могли не помічати що знов усе найгірше у лютому 😔
Ви молодець! Неймовірна історія сильної та співчутливої людини, яка так багато пережила. Ви так описали свою собаку, що зрозуміло, що вона була справжнім членом родини і її втрата була також дуже сильною. Хоча я пам'ятаю, що ваша бабуся вторік також про це писала, царство їй небесне.
Дякую. Разів зо п'ять намагалася щось прокоментувати , але Ви настільки чітко написали що не має чого додати.
Все ж придумала...
Я думаю що коли вже біль минув, то можна і поділитися з цім миром пережитим і відпустити. Я вже прочитала і Вашу історії. Всі ми маємо своїх скелетів. Я рада що поділилися своїми, стало трохи легше. Коли написали що я не така вже погана хазяйка була для Заї наприклад.
Ну, недарма за кордоном (у США точно, бо це ми всі знаємо з фільмів, не пригадую чи є таке в інших країнах), є оці всі зібрання анонімних алкоголіків і всіх кому, просто важко і вони там збираються і діляться історіями один з одним і їм стає легше. Написання дописів-сповідей тут може мати такий самий полегшувальний ефект. А виливати свій біль і страх легше, знаючи, що наші дописи мало хто читає, а є хто і читає, то швидше за все той, хто зрозуміє.
Curated By sergeyk
Ви дуже чуйна людина, відповідальна. сподіваюсь колись місяць лютий зможе перекрити гарними подіями все, що ви пережили.
Дякую. Сподіваюсь що війна скінчиться, це було б одним з чудових перекриттів.
Настенька, люба, який допис - щирий і відвертий... Ти переможець, бо на землі кожному з нас випадає смуга перешкод. Ти падала і піднімалася, вірила в краще і не здавалася. Світла пам'ять твоєї Заї... Яке ти ім'я їй підібрала - ніжне, мабуть, тому вона саме така, спить в обнімку з дітьми твоїми... Кажуть, що тварини за характером схожі на господарів... Ось така і ти - славна Залишайся такою завжди... Дякую за ковток людської доброти...
Дякую за такий же щирий коментар як і мій допис☺️
Чим більше читаю Ваші дописи та коментарі тим більше розумію чому моя бабуля дружила з Вами 🤗 Добрі серця притягують один одного ❤️