Скучила за всіма вами 🤗❤️ І нарешті делегування в Ukraine on Steem🎉

Привіт мої любі друзі 🤗

Дуже вже скучила за всіма вами ❤️☺️

Чесно кажучи зовсім не було настрою. По-перше Я вже думала що загубила паролі від steemit. І відчуття що більше року я писала блог даремно якось не дуже піднімало настрій. Звісно ж вже і дівчата хворіли і поїздки до обласної лікарні задля офтальмологічних процедур старшої дитини, і вся ця буденність з війною якось звели моє бажання писати на нуль😕 Ще й курс steem який падає сильніше з кожним днем теж не додає позитиву. Ну короче кажучи я розкисла😑 І так як я завжди намагаюся знайти собі сили і настрій триматися залізної людини посміхатися дітям (наскільки це можливо), то осилити себе на написання допису в блог було більше моїх сил.

І ось сьогодні пишу допис бо є якісь і добрі новини які мене втішили і вже так накипіло на душі що хочеться хоча б в блог написати щоб якось виговоритись.

• Добра новина в тому, що я нарешті знайшла де сховала паролі від steemit 🥳 Тож одразу зробила те що збирала рік - делегувала 10000 steem в @ukraine-steem 🎉
  

• До речі я дуже дякую кожному з української сім'ї @ukraine-steem бо я ще з літку бідолашних питаю Та дістаю з одним і тим самим питанням чому і як мені зайти в свій гаманець 😬
  ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ ВАМ, ДРУЗІ. ДЯКУЮ ЩО ДОПОМАГАЄТЕ НАВІТЬ КОЛИ ПИТАННЯ ЗДАЮТЬСЯ ЗОВСІМ НЕДОРЕЧНИМИ ТА НЕРОЗУМНИМИ. ДЯКУЮ ЗА ДОБРОТУ ТА ЗА ТЕ ЩО НЕ КИДАЄТЕ В СКРУТНІ МОМЕНТИ 🤗❤️ Особливо @strecoza , вона взагалі здається дуже доброю та повну енергії людину яка намагається зібрати українську спільноту в єдине ціле. Було приємно і трошки смішно як вона не знають ще відповіді на мої питання усіх кликала мені на допомогу. Тому я не можу написати що дуже вдячна за добре серце моїх рятівників 🤗

Мені добре достовірно пояснили що треба все що на телефоні зберігати не на телефоні. Навіть краще десь на папірці записати та десь покласти в місце де воно не пропаде і я його знайду, хоча знайти таке місце дуже важко 😂 деякі з добрих людей мені допомагали та відповідали на питання навіть вночі, за що мені чесно кажучи соромно бо я вихована таким чином що намагаюся не писати раніше 9-ї ранку та пізніше дев'ятої ночі. Звісно під час війни трошки змінилися ці правила, але все ж це не просто звичка а мені здається нормально виховання. А я не давала людям нормальний відпочити, через свою ж дурість. Хоча чесно кажучи не можу сказати що це лише дурість а це відчуття безсилля. Бо витонченість затуманює разум і висмоктує пам'ять наче потужний пилосос, дуже швидко 😏 Бо всі думки про дім дітей та щоб були здорові, живі, якось відволікались від звуків вибухів бо цю буденність ми нікуди не дінемо ми поки війна не закінчиться.

А зараз в моїй сім'ї стає не дуже весело, бо на жаль завжди знайдуться прогнивші люди які будуть користуватися грошими не для того щоб розвивати свої підприємства чи насолоджуватися життям, А будуть направляти їх для підкупу та руйнування нормальної праці та життя людей які не в змозі відкупитися. Те що зараз коїться додає переживань не менше ніж воєнний стан, бо це коїться з моєю родиною. Але і розказувати теж багато не можу. Ось як цікаво виходить. Я така приказка "Не всіх хворих війною вбило". Я її пам'ятаю коли у нас в Україні війною і не пахло. Але на жаль завжди і в принципі всюди знайдуться такі люди, як і настільки не несуть нічого доброго що в про них доброго вже не можна нічого сказати.

Ось такий дивний допис через два тижні вирвались із серця в мій блог 😬 Тож пробачайте що зараз не до квіточки та метеликів, але розбавлю цей дивний текст фотографіями з недільної прогулянки по лісу біля дачі з дівчатками.

Дякую всім за увагу та підтримку 🤗

І ХАЙ БОГ ДАРУЄ ЗДОРОВ'Я, МИР, ЛЮДЯНІСТЬ, РОЗУМІННЯ ТА ТЕРПІННЯ КОЖНІЙ ЛЮДИНІ ❤️🇺🇦