Активний тиждень: робота, дедлайни, і все інше

Тиждень був непростим. Як я писав у своєму останньому дописі, моя дружина отримала дуже велике замовлення на переклад переписки для судового засідання. А це 325 сторінок дрібним шрифтом. Потрібно було перекласти з російської мови на іврит. Дедлайн у четвер, тобто всього 6 днів. Насправді, це дуже мало. Якби не ChatGPT, то я не уявляю, наскільки би ми просунулися своїми силами. Учасники переписки ще й спілкувалися як повні імбецили: суцільний текст, без розділових знаків. Іноді потрібно було здогадуватися, що мається на увазі. Але схоже, вони один одного дуже добре розуміли. Я терпіти не можу ниття, бо знаю, як це виглядає збоку, але я вже почав. Єдиний приємний момент у цій підробітці — це оплата, а все інше викликало неприязнь до процесу, а також до особистостей, які фігурували у документах. Ще у першу робочу ранкову п’ятницю ми розділили пачку документів на дві візуально рівні частини, і кожен з нас працював над своєю порцією тексту. У вихідні сиділи над перекладом по 12 годин, відволікалися лише на поїсти. Потім вже йшли повільніше. Свою частину роботи я закінчив у вівторок ввечері та одразу взявся за залишок дружини, оскільки в неї ще є паралельні замовлення. Мені її шкода, вона дуже втомлюється, та я намагаюся допомагати як можу. Доречі, результат перекладу зайняв 416 сторінок, це з розміром шрифту 12 і різними відступами, бо воно ж буде читатися людиною.

Мені раптом згадався власний допис про “бізнес моєї мрії”, писався рік тому, трохи менше. Яку ж нісенітницю я там писав про те, що коли займаєшся улюбленою справою, то практично не відчуваєш, що працюєш, коли робота в задоволення. Це була повна маячня і нерозуміння ситуації. А в останні місяці ніби доля з розмаху швиргонула мене о бетонну стіну і змусила переосмислити свої слова. І цей рік видався справді важким, тому що робота пішла, з’явилися нові замовлення. Попри те, що це не мій бізнес і не моя робота, але я в ній беру активну участь: бухгалтерія, спілкування з бухгалтером, закупівля канцелярії, оплата реклами. Дуже-дуже багато всього. Чому? Тому що одному складніше все робити. Ще два-три рази на тиждень дружина просить мене перевірити документи на помилки перед видачею клієнту або перед передачею нотаріусу на засвідчення. Механічні помилки. Це все трапляється часто, коли працюєш з великими за обсягом текстами, коли потрібно зробити замовлення термінове, а в поспіху багато чого неприємного відбувається.

Що ж, останнє замовлення на фінішній прямій. Такі речі для суду потрібно перекладати з максимальною точністю, слово в слово. Нічого не вигадувати від себе і нічого не прибирати. У зв’язку з цим там вийшла така нісенітниця, але адвокат, який замовив переклад, усе розуміє, враховує розмовний сленг, і я думаю претензій не повинно бути.

Останні кілька днів надокучливі синоптики усі вуха прожужали попередженнями про бурю, що насувається з боку Греції, яка навіть має власну назву “Байрон”. Штормові попередження лунали з усіх можливих інформаційних джерел. Людей лякали як могли, малювали страшні графіки з міліметрами опадів, показували фотографії вулиць, затоплених брудною водою. Але насправді пройшов звичайний сильний дощ. Де-не-де підтопило вулиці, але в межах норми. Але, чесно кажучи, дощ іде вже третій день — набридло.

Але будь-яка погана погода створює гарні умови для фото природи, налиті вологою хмари надають небу особливої драматичності.

Сьогодні дорогою на роботу я проїхав через оглядовий майданчик у Хайфі, який розташований на схилі гори, і зробив кілька знімків.

З цікавості піднявся в розташований поруч маленький парк, де вже починають цвісти цикламені. Це невеликі рослини багатьом відомі як кімнатні, що цвітуть узимку. В природі вони люблять холодну пору року і починають “прокидатися” від літнього анабіозу з першими похолоданнями та дощами. Зараз йдеться про країни Середземномор’я, але вони ростуть і в інших місцях. Місяць тому я викопав кілька саджанців у лісі та висадив у себе у дворі. Вони швидко почали рости, але ще не почали цвісти. Чесно кажучи, ці рослини більше люблять схили і гірську місцевість. А в мене вдома поверхня більш рівна, і під час дощів ці цикламені опиняються повністю під водою. Попри те, що вода швидко вбирається у ґрунт, це не надто сприятлива умова, ростки можуть підгнивати, і можливо наступного року я висаджу їх кудись в інше місце.

Попереду четвер і два вихідні. А в неділю у нас запланована невелика поїздка на дні відпустки, про яку я розповім трохи пізніше. Дружина в поспіху закінчує всі справи на роботі, щоб вийти у довгоочікувану відпустку. Але як на зло, всім щось від неї потрібно і ніяк не дають підвести риску під усіма завершеними справами. Ну нічого, вирвемося якось із цієї рутини, що затягує як болото.

Дякую за увагу!

_{Posted using SteemX}