Робота з дому

Відпустка зараз у самому розпалі, але за відчуттями ніякого відпочинку. Я постійно чимось зайнятий. Зазвичай зранку після сніданку ми з дружиною сідаємо і працюємо над перекладом для суду. Починаємо приблизно о 10 годині. Роботи все ще дуже багато, але ми не здаємося і просто продовжуємо робити своє. Розповідати тут особливо нічого, більшу частину дня ми зайняті саме цим. Навіть трохи дивно виходить. Паралельно ще напарниця дружини іноді підкидає невеликі замовлення, тож бюро перекладів фактично продовжує функціонувати майже у звичайному режимі, тільки без офісу. Сподіваюся, так вдасться протриматися стільки, скільки потрібно. Я розумію, що якби не моя відпустка, все це рухалося би набагато повільніше.

З дому я вибираюся не часто і тільки по дрібних справах. У магазин з’їздити, вчора ось був у стоматолога, то проміжний етап встановлення коронки. Але це все такі дрібниці, що навіть розповідати не хочеться. Та й якщо чесно навряд чи комусь це цікаво, бо у мене серед підписників здебільшого дорослі люди, всі й так знають, як це відбувається з зубами. І я сумніваюсь, що у когось досі повний комплект своїх зубів. Ха-ха! :)

Увечері ми зазвичай вмикаємо якийсь серіал або фільм і так проводимо час допізна. Звісно, іноді хочеться кудись вибратися, погуляти, з’їздити, але зараз це просто небезпечно. Куди не поїдь — потрібно заздалегідь думати, де ти опинишся у разі небезпеки, чи є поруч бомбосховище і скільки часу туди їхати. Тож відпустка у нас без прогулянок і без внутрішнього туризму.

З авіасполученням теж усе погано, і незрозуміло, коли це закінчиться. Пошта йде як попало. Дружина замовила косметику з Польщі майже місяць тому — вона досі там, у Польщі. Я вчора ризикнув і замовив собі бездротові навушники замість тих, які мої коти вирішили використати не за призначенням. Один навушник усе-таки зник остаточно.

Я взяв недорогі точно такі ж, тож якщо загубляться в дорозі, хоча б не дуже шкода буде. Я кілька днів думав, чи замовляти взагалі щось із Китаю, і все-таки замовив. Будь що буде. Скоро ще потрібно буде робити велике замовлення на iHerb, але там уже зовсім інші суми, і тут уже не хочеться ризикувати. Усе впирається в доставку.

І ось на фоні всього цього якийсь гормон або відхід життєдіяльності мого організму, схоже, потрапив у мозок, і мене раптово потягнуло назад в Інстаграм. У мене там колись був акаунт, давно закинутий, і раптом я вирішив знову щось туди постити. Сам себе не впізнаю. Якесь прокляття. Я взагалі не розумію, які там можуть бути перспективи. Там майже ніхто нормально нічого не публікує, усе переважно накручене. З моїх знайомих ніхто цим серйозно не займається. Раніше я вважав Інстаграм марною тратою часу, а тепер ось сиджу вдома, і мене тягне в цей смітник медіаконтенту. Так, мій мозок шукає пригоди. Я вже ловлю себе на думці, що краще б я просто частіше писав у Стіміт, але ні ж, адже тягне в якісь болота. Чим це закінчиться... скоріше за все коли почнеться робота, я знову закину Інстаграм приблизно на рік. І буде диво, якщо цього не станеться.

Загалом, отак можна описати останні дні. І можливо найближчі будуть приблизно такими ж, навряд чи щось різко зміниться. Може, через день-два спробую вичавити з себе ще якийсь допис, але це не точно.

Усім, хто дочитав дякую за увагу! Бажаю всім добра і спокою.