Прогулянка з фотокамерою (частина 2)

На продовження минулого допису про прогулянку з фотокамерою хочу додати ще кілька світлин, які не увійшли до попереднього допису. Тоді я більше зосередився на макро, тому частина кадрів просто залишилася осторонь. Одразу скажу, що я не ходив увесь час, присідаючи біля кожної травинки з краплями роси. Я значно адекватніший. Ми з дружиною просто йшли доріжкою, а я час від часу хапався за камеру й знімав те, що здавалося цікавим.

Час вже наближався до вечора. Сонце поступово опускалося нижче, ближче до горизонту, хоча світла все ще було багато, майже як удень. Просто воно стало м’якшим і теплішим, з легким помаранчевим відтінком. За цим світлом уже відчувалося, що день добігає кінця.

Мені завжди подобалося звертати увагу на дрібниці, які легко пропустити. Наприклад, як трава починає рости прямо зі старого гнилого пня. Або тонку павутинку на гілках кущів, яку помічаєш лише тоді, коли зупинишся й подивишся уважніше. Такі речі не кидаються в очі, але саме вони для мене роблять прогулянку цікавішою.

У таких місцях неможливо не помітити диких тварин. Птахів там було багато. Майже весь час у небі кружляли хижі птахи. На одній із фотографій — невеликий сокіл. Він спокійно парив, описуючи великі кола й виглядаючи здобич. Дивитися на це можна довго, але зняти вдалий кадр було складно.

Крім них, я помітив багато водоплавних птахів. Поруч є ставки, де розводять рибу, туди постійно прилітають великі птахи, на кшталт чапель і лелек. Колись давно я навіть бачив там пеліканів, але цього разу мені не пощастило. Більшість цих птахів перелітні. Схоже на те, що в цих місцях вони роблять зупинку, щоб відпочити під час перельоту або пережити холодну пору року, а потім навесні знову відлітають на північ до холодніших країн.

Хоч я й називаю це фотосесією, але фактично жодної теми тут немає. Я просто знімав усе, що привертало увагу, без ідеї надавати цьому якусь тематику. Якщо чесно, мені так подобається більше, коли не навантажуєш власний мозок у пошуках відповідного стилю.

Дякую за увагу!