Дощ

У середині листопада природа згадала, що вже час би й зволожити землю. Тож пішов дощ. Після піврічної сонячної погоди дощ сприймається якось дивно. Незвично приємні відчуття хоча б від самого факту, що він іде. Ну й запах вологи, крапельки води на листі рослин, равлики на асфальті, темні хмари що затягнули небо — усе разом одразу викликає масу позитивних емоцій. А равлики взагалі монстри — з тваринною люттю повзають по асфальту, обсмоктуючи рештки рослин які вже розм’якли в дощовій воді. Вони навіть не такі вже й повільні, як ми звикли про них думати.

Разом із дощем приходить якесь дивне заспокоєння, ніби він змиває все негативне, що принесли останні місяці.

Сьогодні зранку мені належало пройти техогляд автівки. Ця процедура робиться раз на рік і є обов’язковою від Міністерства транспорту. Коштує вона не дуже дорого, але потребує певного часу, тому я проходжу її у п’ятницю — інакше довелося би брати вихідний ранок. Це мій другий техогляд у житті. Річ у тім, що я "пізня дитина" в родині водіїв. Перші три роки, поки автомобіль був новим, техогляд проходити не потрібно було. Але торік настав час і я, так би мовити, "зірвав пластир". Мене завжди непокоять якісь нові дії, які дуже важливі та які я ніколи раніше не робив. Але сьогодні все минуло гладко й швидко. Я вже приблизно пам’ятав і знав послідовність усіх дій.

Дорогою додому я зробив невелике коло й виїхав до околиці міста Кир’ят-Бялик. Саме в цих місцях єтрохи невеликих сільськогосподарських угідь. Я толком не знаю, що там вирощують, зараз бачу свіжу ріллю, а між полями йде така проста ґрунтова дорога без асфальту, з численними ямами, які вже наповнилися дощовою водою. Я вийшов із машини, щоб зробити кілька світлин.

Людей довкола не було, тільки при в’їзді на цю вузьку дорогу стояв на стоянці трактор, мабуть залишений на вихідні кимось із місцевих працівників. Навколо — неймовірний запах вологої землі. Запах висохлих рослин, що намокли під дощем. Нової зелені ще не видно, та й рано ще для зелені. Я трохи пройшовся вздовж поля. Гравій, бруд, калюжі, навколо ні людей, ні метушні — усе, як я люблю. Ще за кілька хвилин дощ почав посилюватися, і мені довелося продовжити свій шлях додому.